+ Іллі прор. Святий Ілля народився у місті Тішбе у Гілеаді й жив за 900 років до приходу Спасителя. До прилюдного виступу Бог покликав Іллю у час правління жорстокого ізраїльського царя Ахава. За словом Господнім пророк Ілля зробив чимало чудес, зокрема повернув до життя мертвого юнака. Бажаючи викорінити культ божків Ваала та Ашери, Ілля скликав на гору Кармель майже тисячу жерців і заклався з ними, що тільки правдивий Бог спалить принесену жертву. Після того як на жертву Іллі впав з неба вогонь, а на поганську - ні, він отримав право вигубити фальшивих пророків. Ілля не помер природною смертю, а згідно з переданням був узятий на небо у вогненній колісниці. Свою пророчу місію він передав улюбленому учневі пророкові Єлисеєві. Щодо повернення Іллі на землю, то існує дві версії: одна - він вже прийшов в особі св. Івана Хрестителя, а друга - пророк ще прийде у кінці світу.

Симеона юродив., і Йоана співпосника його, Єзикиїла прор. Святі Симеон та Іван були побратимами і вели невинне життя. Одного разу вони вирушили до Єрусалима, де вступили до монастиря св. Герасима. Невдовзі пішли в пустелю й замешкали в печері. Там упродовж 29 років вони прославляли Бога молитвою і постом. Опісля побратими розлучилися: Іван залишився в пустелі, а Симеон пішов на Голгофу, де три дні молився і просив Бога, щоб його добрі діла залишилися невідомими для людей. Для цього він вирішив поводитися так, наче був несповна розуму. Симеон вирушив до міста Емізени, де навернув до правдивої віри багатьох єретиків, поган і євреїв. Наприкінці своєї земної мандрівки він відвідав Івана й передбачив, що незабаром вони обоє відійдуть до Господа. Уснув Симеон Юродивий, як і Іван, непомітно 590 року.

Марії Магдалини рівноап., повернення мощів Фоки свмуч. Свята Марія Магдалина походила з місцевості Магдалі, що на узбережжі Галилейського озера, тому й відома як Магдалина. Вона була сестрою побожних Лазаря і Марти, які проживали на хуторі Витанія поблизу Єрусалима. Вродлива Марія безжурно проводила час, а згодом стала великою розпусницею. У ній, як довідуємося від святого євангелиста Луки, сиділо "сім бісів" (8, 2). Під впливом Христової науки вона щиро покаялася, покинула блудне життя і, як каже Ісус Христос, "вибрала кращу частку", тобто слово Боже. Належала до жертвенних жінок, а в часі хресної дороги Ісуса Христа мужньо супроводжувала Божого Сина аж до Його розп'яття на хресті. Належала до жінок-мироносиць, які прийшли до гробу намастити пахощами мертве тіло Ісуса і побачили Христа воскреслого. Марія стала благовісницею воскресіння, сповістивши св. Петрові й апостолам цю радісну новину. У деяких християнських Церквах існує Згромадження сестер Мироносиць, які вважають св. Марію Магдалину покровителькою їхньої чернечої спільноти.

Трофима, Теофіла мучч. За наказом імператора Діоклетіана, який переслідував християн, ув'язнили Трохима, Теофіла і тринадцять їхніх братів у Христі. За те, що вони не відреклися святої віри, їх після численних жорстоких мук зарубали мечами у 296 році.
Блаж. сщмч. єп. Василія Гопка

+ Бориса і Гліба мучч., Христини вмучц., Шарбеля прп. Святі Борис і Гліб були улюбленими синами св. князя Володимира Великого. Князь Володимир ще за свого життя поділив державу між своїми 12 синами. Борис отримав князівство в Ростові, а Гліб - у Муромі. Обидва князі жили чеснотливим християнським життям і були дуже милосердними до вбогих і знедолених, удовиць і сиріт, тому люди дуже любили їх. Після смерті князя Володимира у 1015 році кияни покликали Бориса, щоб він зайняв великокняжий престіл згідно з останнім бажанням князя Володимира. Однак один із синів князя - Святополк Окаянний - самовільно зайняв княжий престол у Києві, скориставшись відсутністю Бориса. Борис і Гліб не противилися діям свого брата, а закликали його до пошани християнських засад. Святополк у своїй люті наказав воякам убити братів: Борисові пробили мечем серце, а Глібові перерізали горло. Сталося 1015 року.

+ Успення св. Анни, матері Пресвятої Богородиці, свв. жінок Олімпіяди і Євпраксії Хоча у Святому Письмі нічого не сказано про батьків Пресвятої Богородиці - Йоакима і Анну, все ж таки протоєвангеліє Якова, що належить до апокрифічних книг, подає нам деякі відомості. Згідно з цим переданням, Анна походила з роду царя Давида і була донькою священика Матана з покоління Юди і тіткою св. Єлисавети, матері св. Івана Хрестителя. Анна відзначалася побожністю і милосердям до вбогих. Вона була бездітною, що вважалося ганьбою між людьми. Разом зі своїм побожним чоловіком Йоакимом вона наполегливо просила Бога у молитвах про потомство. У протоєвангелїї мовиться, що одного дня явився їй ангел Господній, який приніс радісну вістку від Бога про те, що її молитва вислухана. Щаслива Анна відразу поспішила до Єрусалима, щоб скласти Богові свою сердечну подяку. Там вона зустрілася зі своїм чоловіком, який також мав вістку від Божого ангела. Щасливий для них день сповнення Божої обітниці настав 21 вересня. Праведне подружжя тримало на руках дитя, яким обдарував їх Господь після довголітнього чекання. Була це Марія, Матір Ісуса Христа.

Єрмолая свмуч. і з ним, Параскеви прмучц. Єрмолай був стареньким християнським священиком. Він був одним із небагатьох, які залишилися живими під час переслідування християн за імператора Максиміана. Єрмолай навертав поган до Христа і навчав їх правд християнської віри. Він був хрестителем св. Пантелеймона. Єрмолай загинув мученицькою смертю 305 року разом зі св. Пантелеймоном і двома слугами, Єрміпом та Єрмократом.