Собор арх. Гавриїла, Собор Архангела Гавриїла святкується наступного дня після Благовіщення, тобто 26 березня. 13 липня це свято святкується повторно. Приводом до його встановлення, імовірно, стало освячення в ХVII столітті у Константинополі храму, спорудженого на честь святого Архистратига.
Стефана Савваїта прп., Юліяна єп. Кеноманійського Святий Стефан Саваїт жив у лаврі св. Сави, тому й одержав прізвисько Саваїт. До монастиря він прибув разом зі своїм дядьком св. Іваном Дамаскином, який керував його духовним життям п'ятнадцять років. Невдовзі Стефан став настількии досконалим ченцем, що Господь обдарував його даром ясновидіння. Коли недостойні просили його молитися за них, Стефан, бачачи їхнє жалюгідне життя, відповідав: "Нехай ваші діла моляться за вас, бо мої молитви вам не допоможуть, доки противляться ваші діла". А праведним говорив: "Ви добре стоїте, але дивіться, щоб не впасти; витривайте до кінця, щоби бути спасенними". Своє праведне життя закінчив Стефан Саваїт 794 року.

Акили апост. Акила та його дружина Прискилла жили спочатку в Римі, а потім поселилися в Коринті. Св. Павло, прибувши 52 року на місійну працю до Коринта, поселився в Акили. Мабуть, у той час Акила і Прискилла навернулися до Христової віри й прийняли св. Хрещення. У 58 році вони повернулися до Рима. У своєму посланні до римлян св. Павло пише: "Вітайте Прискиллу й Акилу, співробітників моїх у Христі Ісусі, які за мою душу шию свою клали, яким не лише я один дякую, але також усі Церкви поган" (Рм. 16: 3-4). Згідно з давнім переданням, Акила і Прискилла були вбиті мечем за Христову віру.

+ Володимира Великого князя Київського рівноап., мчч. Кирика і Юліти Святий Володимир Великий народився 954 року в Києві. Був онуком св. княгині Ольги, яка була християнкою і мала на нього великий вплив. Князь Володимир не тільки сам навернувся з поганства до християнства, але й посприяв тому, щоб увесь український народ прийняв Христову віру. Існує багато версій щодо часу і місця хрещення князя. Найбільш правдоподібною є візантійська. Після свого хрещення у Києві Володимир наказав нищити поганських ідолів, але робив це помірковано. Коли більшість людей ознайомилися з основними правдами християнської віри, тоді він звелів усім киянам зійтися 988 року на березі Дніпра, аби прийняти св. Хрещення, що ті радо й виконали. За наказом князя було збудовано чимало храмів, зокрема Десятинну церкву в Києві. Князь Володимир уснув у 1015 році. Церква називає його рівноапостольним і хрестителем України.

Атиногена свмуч. і 10 учнів його. Святий Єпископ Атеноген і його десять учнів загинули під час Діоклетіанового переслідування християн у вірменському місті Севастії. Св. Василій Великий вважав Атеногена автором гарної церковної пісні "Світе тихий", яку співаємо на Вечірні.

Марини вмучц. Свята Марина була побожною дівчиною, походила з Малої Азії. Юнкою посвятила себе Богові і вступила до монастиря. У своєму богоугодному житті зазнала багато зневаг і великих терпінь від поган, але мужньо все терпіла аж до своєї праведної смерті. Деякі слов'янські народи, зокрема серби, почитають св. Марину як велику помічницю від грому й негоди і навіть у її свято не виконують ніяких польових робіт.
Блаж. сщмч. Павла Гойдича, єп. Пряшівського

Якинта муч., Еміліяна муч. Святий Якинт походив із Кесарії Каппадокійської, що в Малій Азії. Юнаком він послуговував при дворі імператора Траяна. Один слуга доніс імператорові, що Якинт є християнином. Побожного юнака змушували відректися Христової віри, а коли він відмовився, то почали мучити різними способами. Якинта заморили голодом у в'язниці 108 року. Його тіло згодом перенесли до рідного міста і поховали у родинному домі.
Святий мученик Еміліян, слов'янин, постраждав за Христа під час царювання імператора Юліана Відступника (361-363). Бажаючи відновити у Римській імперії культ язичницьких богів, Юліан розіслав до всіх областей указ, згідно з яким усіх християн слід було стратити. Святий Еміліян був рабом місцевого градоначальника і таємним християнином. Обурений жорстоким указом, святий Еміліян проник до язичницького капища, розбив молотком статуї ідолів, перекинув вівтарі, світильники і вийшов, ніким не помічений. Незабаром язичники виявили, що капище було розгромлене. Розлючений натовп накинувся на одного селянина, який випадково проходив поруч. Тоді святий Еміліан голосно крикнув, щоби не чіпали безневинної людини, і сказав, що сам зруйнував капище. За наказом сановника святого Еміліяна довго і нещадно били, а потім засудили до спалення. Опинившись у вогні, він не загинув. Полум'я обпалило багато тих язичників, котрі стояли навколо. Багаття погаснуло, святий Еміліян ліг на тліюче вугілля і з молитвою віддав свій дух Господеві († 363).
Блаж. прпмц. Тарсикії Мацьків

Макрини прп., Дія прп. Свята Макрина народилася у Кесарії Каппадокійській у Малій Азії у побожній багатодітній родині адвоката. Посвятила своє дівицтво Богові, допомагаючи матері виховувати молодших братів та сестер. Святі Василій Великий, Петро Севастійський і Григорій Ніський пішли у життя з духовною печаттю, покладеною на них сестрою Макриною. Після смерті батька дівчина разом з матір'ю замешкали в монастирі у Понті, де вели богоугодне життя. Макрина склала для монастиря правила, які засвідчили її великий розум та побожність. Господь наділив її даром чудотворення. Макрина віддала Богові свою праведну душу 379 року. Сестри Василіянки вважають св. Макрину співзасновницею їхнього монашого Чину.