Спогад про чудо, яке було в Колосах, що в Хонах, від архистратига Михаїла У місцевості Херетопа було чудотворне джерело, яке видобув зі скелі св. архистратиг Михаїл. Якось туди прибув поганин з німою донькою, яка біля джерела почала говорити. Вдячний батько навернувся до Христа і збудував над джерелом церкву на честь св. Михаїла. Згодом біля тієї церкви оселився юнак Архип, який вів там надзвичайно побожне життя упродовж 60 років. Біля цього джерела багато поган наверталося до Христової віри. Тоді незадоволені язичники спустили з річки воду, прагнучи затопити Архипа і храм. Побачивши небезпеку, Архип молитвою й постом благав у Бога допомоги. Тоді з'явився в людській постаті св. Михаїл і затримав воду своїм словом, а палицею показав їй щілину в скелі, куди вода завернула і попливла у провалля. Це місто називалося спочатку Колосси, а після чуда його назвали Хони, що означає в перекладі "лійка", у яку св. Михаїл звернув воду.
Прп. Архипа, мч. Євдоксія і тих, що з ним Вірменський лицар Євдоксій і його жінка Василісса були побожними християнами і в такому ж дусі виховували своїх дітей. Коли з наказу цісаря Діоклетіяна почалося переслідування християн, Євдоксій з усією родиною заховався у безпечнішому місці, щоб не бути на очах царських урядників, які ув'язнювали християн і передавали на суд. Через деякий час погани донесли царському старості в місті Мелетині, що лицар Євдоксій є християнином, а той казав воякам шукати Євдоксія й ув'язнити. Коли Євдоксій став перед старостою, що відбував суд у присутності численного війська, він сказав йому чемно, щоб, згідно з цісарським наказом, приніс разом з ним жертву державним богам. Євдоксій відповів, що він поклоняється тільки одному правдивому християнському Богові, тому не може виконати цісарський наказ. За його прикладом зробили те саме 1104 вояки, які заявили, що вони теж християни. Збентежений староста не знав, що робити, тому послав гінця до цісаря та просив його вирішити цю неприємну справу, а Євдоксія наказав бити сировими ременями, а опісля кинути до в'язниці. За кілька днів, після третьої невдалої спроби змусити Євдоксія зректися віри, знову казав його мучити, а опісля зарубати мечем. На місці страти він почав сердечно молитися. Згодом, побачив свого приятеля Зенона, який гірко плакав, потішив його, кажучи: "Не плач, Бог не розділить нас, але наче в однім човні перевеземося до життя." Почувши ці слова, Зенон став такий відважний, що відразу привселюдно визнав свою віру в Христа, за що староста наказав на місці відрубати йому голову. Після цього згинули св. Євдоксій і інші св. мученики. Тижнем пізніше учень і приятель Євдоксія Макарій пішов до старости і заявив, що він християнин, а той казав убити його мечем.