Прокла та Ілларія муч., Михаїла Малеїна прп. Святі мученики Прокл й Іларій народилися у селищі Каліпта поблизу Анкири. Вони постраждали під час гоніння християн імператором Траяном (98-117). Першим був узятий під варту святий Прокл. З'явившись перед правителем Максимом, він безстрашно визнавав свою віру в Христа. Правитель вирішив силою примусити святого підкорятися імператорові і принести жертву язичницьким богам. Під час тортур мученик передбачив Максимові, що скоро той сам буде примушений визнавати Христа Істинним Богом. Мученика примусили бігти за колісницею правителя, що прямував в селище Каліпт. Знемагаючи дорогою, святий Прокл молився, щоб Господь зупинив колісницю. Силою Божою колісниця зупинилася, і ніякі зусилля не могли зсунути її з місця.  Осоромлений язичник жорстоко помстився святому Проклові: після багатьох катувань він наказав вивести його за місто і, прив'язавши до стовпа, розстріляти з луків. Воїни, що вели святого Прокла на страту, умовляли його підкоритися і тим зберегти своє життя, але святий сказав, щоб вони виконали те, що їм наказано.  Дорогою до місця вбивства їх зустрів племінник святого Прокла Іларій, який зі сльозами обійняв дядька-мученика і теж визнав себе християнином. Воїни затримали його, і він був кинутий у в'язницю. Після катувань він був засуджений на смерть. Мученику зв'язали руки і за ноги волочили по місту, а потім, через 3 дні після смерті його дядька, святого мученика Прокла, йому відрубали голову. Християни поховали їх разом в одній могилі.