+ Пантелеймона вмуч. цілит., Климентія св. Святий Пантелеймон походив із поганської родини, що проживала в Нікомидії у Малій Азії. За професією був лікарем. До Христової віри його навернув і охрестив св. Єрмолай. Пантелеймон відзначався великим милосердям до вбогих, яких лікував без грошей, часто чудесним способом. Оскаржений своїми колегами-лікарями перед імператором Діоклетіаном у тому, що він проповідує Христову віру, Пантелеймон загинув мученицькою смертю 305 року.

Прохора, Никанора, Тимона, Пармена апп. Після зіслання Святого Духа християни міста Єрусалима вибрали сімох побожних мужів, яких святі апостоли висвятили на дияконів. Першими дияконами у Христовій Церкві були Стефан, Филип, Прохор, Никанор, Тимон, Пармен і Миколай. Прохор був жертвенним співробітником св. апостола Петра, який згодом висвятив його на єпископа Нікомидії, що в Малій Азії. Був ревним проповідником Христової віри серед поган і вірним Божим слугою. Загинув мученицькою смертю у сирійському місті Антіохії.

Каленика муч. Святий Каленик народився у побожній християнській родині і походив з Малої Азії. Маючи намір допомогти людям у спасінні їхніх душ, він ходив містами та селами і заохочував усіх навернутися до віри в Ісуса Христа. Погани ув'язнили Каленика і після жорстоких мук кинули його у вогонь. Так він прославив Бога мученицькою смертю. Побожні християни забрали тіло мученика, яке залишилося неушкодженим, і з любов'ю й пошаною поховали.

Сили і Силувана апп. Деякі затяті юдеї домагалися від поган, що приймали християнську віру, зберігати всі старозавітні приписи. На Єрусалимському соборі у 50 році апостоли постановили не примушувати навернених поган до обрізання. Це рішення Собору доручили також виконати Силі, який вирушив разом з Юдою до Антіохії, щоб повернути місцевим християнам спокій, втішити і скріпити їхню віру. Згодом Сила разом зі св. Павлом вирушив на місійну працю у Сирію та Кілікію, а потім до Македонії, де їх схопили і кинули до в'язниці. Павло і Сила чудесним способом врятувалися, а тюремник, який їх охороняв, навернувся до правдивої віри. Побувавши у Римі, Сила повернувся до Коринта і став єпископом цього міста. Існують передання, що Сила загинув мученицькою смертю в Македонії.

Передсвяття походу з чесним і животворящим Хрестом, Євдокима прав. Святий Євдоким народився 810 року у побожній християнській родині й походив із Каппадокії, що в Малій Азії. Він служив у війську і хоч мав багато нагод до гріха, однак, зберігав непорушною чистоту душі й тіла, сердечно молився і допомагав убогим щедрими милостинями. Завдяки його бездоганній поведінці, сумлінності у виконанні обов'язків імператор призначив його комендантом каппадокійського полку. Євдоким був надзвичайно справедливим і нікому не чинив ніякої кривди. Коли йому виповнилося 33 роки, він важко занедужав і закінчив своє праведне життя. Сталося це 843 року. При його гробі діялися численні чуда. Коли на прохання матері відкрили гріб, то побачили, що тіло Євдокима було нетлінне, хоч минуло більше двох років. Тоді мощі св. Євдокима перенесли до Царгорода. Там батьки збудували церкву на його честь і поклали у ній святі мощі свого сина.

Початок Спасо-Успенського Посту. Похід із чесним Древом чесного і животворящого Хреста, Свв. мчч. Макавеїв, Прп. Альфонса Лігуорі Великі нещастя впали на ізраїльтян 166 року перед народженням Христа за часів безбожного сирійського царя Антіоха, який намагався примусити євреїв перейти на поганську віру. Багато юдеїв відступило тоді від своєї віри в правдивого Бога, але деякі залишилися Йому вірними до кінця. Славними мучениками у час цього переслідування стали праведний Єлеазар, Соломонія та її семеро синів. Єлеазара, старозавітнього священика, вояки намагалися підкупити грішми, щоб він відрікся своєї віри, залякували, жорстоко катували, аж поки він віддав Богові свою душу. Після Єлеазара мученицькою смертю загинули семеро синів Соломонії, яка бачила смерть кожної своєї дитини, а опісля й сама віддала життя за віру в Бога та Його святий закон. Святі мученики Макавейські загинули в сирійському місті Антіохії. Назву "Макавеї" одержали від Юди Макавея, ізраїльського героя в тогочасній боротьбі за рідний край і Божий закон.

Перенесення мощей первомуч. Стефана Св. Стефан був першим християнином, який віддав своє життя за святу віру. Було 35 року. Про гріб св. Стефана християни помалу забули. Аж 415 року Гамалиїл, покійний учитель св. Павла, явився уві сні єрусалимському священикові Лукіянові і сказав, де спочиває тіло св. Стефана. Незабаром справді знайшли декілька гробів, на одному з яких був надгробний камінь із написом "Хеліїл", що значить по-грецьки "Стефанос", а по-українськи - "Вінець". Коли відпечатали гріб, то затряслася земля і довкола рознісся приємний запах. Кості були цілі й лежали в природному положенні. У час перенесення мощей св. Стефана до найдавнішої єрусалимської церкви у Святій Землі була тривала посуха, а коли переносили його мощі, то відразу впав дощ. Його святі мощі мироточать.