Чесноти та боротьба з пристрастями

      Правильне мислення-це осягнення волі Божої повсякчас, на кожному місці і у всякому ділі;воно буває тільки в чистих серцях.

      Хто подолав три головні пристрасті (марнославство, грошолюбство й черевоугодництво), той разом переміг і п'ять інших (розпусту, гнів, печаль, нудьгу, гордість), але хто не подолає перших,-той жодної не переможе.

     Усяка бісівька борня походить із трьох головних причин: або від недбальства,  або від гордости, або від заздрости диявола.

      Хай завжди вірно служить нам згідна з Богом совість наша (просвічена вірою та заповідями Господніми). Тож, спізнавши, звідки віють вітри, за її вказівками розгортаймо вітрила.

      У всіх діяннях, якими намагаємося угодити Богові, біси викопують нам три ями: першу - шкодять нашій добрій справі; другу (коли в цій першій пробі переможені)  намагаються, щоб зроблене принаймні суперечило Божій волі; коли ж і в цьому задумі не досягнуть успіху, тоді вже, тихо підкравшись до душі, вселяють у неї марнославство, мовляв, ти вже живеш богоугодно. Першій спокусі чинить опір ревність про спасіння і пам'ять про смерть; другій смирення і приниження, а третій - постійне самодокоряння. до нашого свяЦей труд перед нами, аж доки ввійде тилища вогонь оцей Божий (Пс. 78:16). Тоді вже не буде в нас засилля злих звичок; бо Бог наш - вогонь, що пожирає (Євр. 12:29) усяке розпалення і порухи похоти, кожну злу звичку, жорстокість і потьмарення, внутрішнє і зовнішнє, видиме й невидиме.

       Коли біси подолають душу і світло ума потьмарять, тоді не буде більше в нас, окаянних, ні тверезої пильности, ні розсудливости, ні знання, ні сорому, а їхнє місце заступлять: жорстокосердя, нечуття, нерозсудливість і сліпота.

       Окрадення душі настає тоді, коли ми за добро вважаємо те, в чому добра нема. Це є непомітним крадіжем багатства, неусвідомленим полоном душі. Вбивством душі є умертвіння ума пристрастю до грішних діл (придушення страху Божого, совісти й духовного чуття смертними гріхами). Погибель для душі - розпука після вчиненого беззаконня.[18,c.111].

      Нехай дерзають ті, що були пристрасними  і покаялися! Бо хоч вони і до всіх ям упадали, і в усіх тенетах ув'язали, і всякою недугою слабували, але, одужавши, стануть для всіх світилами і лікарями, світочами і наставниками, викриваючи підступи та небезпеки кожного пороку своїм досвідом спасаючи близьких до падіння.

      Неперевершена абетка для усіх монахів (початківців зокрема): неслух, піст, веретище, попіл, сльози, сповідь, мовчання, смиренність, чування, мужність, усвідомлення своєї нікчемносте, труд, страждання, пониження, скруха серця, незлобивість, братня любов, лагідність, проста і недопитлива віра, безжурність про світ, негрішна байдужість до батьків, безпристрасність, простота з негнівливістю, добровільне убозтво.

      Стан і прикмети тих, що досягають поступу: нечванливість,   безгнівність,   блага   надія,   мовчання,   розсудливість, постійна пам'ять про суд, милосердя, гостинність, помірковане повчання, безнастанна молитва, негрошолюбство.

      Межі, стан і закон душ досконалих в побожності є такі: вільне серце, досконала любов, джерело смиренномудрости, усунення пустого мудрування, Христове хвилювання, світло й молитва, рясність осіяння Божого, бажання смерти, ненависть до життя, відвернення од тіла, молитва за світ, що прихиляє Бога до милости, співслужіння Ангелам, глибочінь розуму, дім Таїнств, вмістилище невимовних одкровень, спасіння людей, бог над бісами, пан над пристрастями, владика тіла, володар єства, чужий для гріха, дім безпристрасности, послідовник Владики з поміччю Владики.[22,c.56].

      Ми повинні безнастанно дбати про духовне чуття і шукати його, бо коли воно з'явиться, тоді зовнішні чуття перестануть знадливо діяти на душу. Знаючи це, хтось з премудрих сказав: Тоді знайдеш пізнання Бога (Прип. 2:5).[20,c.70].

       Монаше життя щодо діл, слів, помислів і рухів потрібно провадити серцем. Якщо ж ні, то воно не буде монашим, не кажу вже ангельським.

       Декотрі від природи схильні до стриманосте або до безмовности, до чистоти або до скромности, до лагідности або до розчулення; інші ж мають природу майже зовсім протилежну до згаданих добрих рис, проте насильно змушують себе до них і, хоча деколи й переможені злом, однак тих, що примушують своє єство до добра, я похваляю більше від перших.

       Світлом монахів є Ангели, монахи ж світло для людей, тому нехай подвизаються вони бути благим прикладом у всьому, не даючи нікому ніякої нагоди до спотикання (2 Кор. 6:3) ні ділом, ні словом.

       З поміччю Пресвятої Тройці озброймося проти трьох головних пристрастей трьома чеснотами. Інакше самі на себе стягнемо великі труднощі.

       Якщо Бог воскресне в нас, то розбіжаться вороги Його;і якщо ми пізнанням Бога наблизимось до Нього, то втечуть ті, що ненавидять Його і нас від лиця Його і нашого (Пс. 67:1).[18,c.90].

        Радше потом (трудом), а не словом поспішімо пізнати Божественні правди; бо не слова, а діла повинні ми явити, коли відійдемо звідси.

        Дізнавшись про скарб, люди шукають його і, з трудом знайшовши, ревно бережуть; ті ж, що розбагатіли без праці, бувають марнотратні.

       Які гріхи походять від восьми головних пристрасних помислів і котрий із трьох головних є батьком кожному з п'ятьох наступних? Батьком розпусти є обжерство; батьком нудьги -чванливість; сум і гнів походять від усіх трьох головних пристрастей (марнославства, грошолюбства й черевоугодництва); а гордість породжується марнославством.

       На питання, які гріхи походять від восьми головних пристрастей, скажу лише, що в непогамованих пристрастях нема глузду й порядку, але всіляке безчинство та нелад. Недоречний сміх, наприклад, деколи походить од біса розпусти; інколи від марнославства, коли людина сама себе безсоромно хвалить; іноді сміх родиться і від переситу.[22,c.15].

       Безмірне спання настає інколи від переїдання, деколи від посту (коли посник звеличується), іноді від нудьги, а деколи просто з потреби єства.