"Захланність наповнює ліси розбійниками, доми злодіями, ярмарки ошуканцями, суди кривоприсягою, очі бідаків сльозами, а пекло - осудженими", - Св. Василій Великий

       Щодо чистоти, негнівливости, смиренномудрости, молитви, чування, посту й постійного замилування в Бозі, то ці чесноти  вищі від людського єства. Декотрих із них навчили нас своїм прикладом люди; взірцями інших стали Ангели; а вчителем і подателем ще інших є Сам Бог Слово.

       Коли молимося, а якась доброчинна справа не терпить зволікання, тоді треба надати перевагу любові. Бо любов - більша від молитви. Молитва є однією З чеснот, а любов усі чесноти обіймає.[11,c.60].

       Часто Бог із Провидіння Свого залишає у духовних осіб декотрі легкі пристрасті, щоб вони, бачачи ці свої, майже безгрішні для інших немочі, вельми докоряли собі й тим здобули невичерпне багатство смиренномудрости.

       Хто на початку не жив у послусі, тому неможливо набути смиренномудрости, бо кожен, хто самотужки опанував якесь мистецтво, високо думає про себе.

       Переважно двома чеснотами отці обмежують діяльне життя - постом та послухом. І справедливо, бо піст винищує сластолюбство, а послух сприяє цьому смиренномудрістю. Плач теж має подвійну дію, оскільки, з одного боку, викорінює гріх, а, з другого, - зроджує смиренномудрість.

       Давати кожному, хто просить, властиво благочестивим, давати й тим, що не просять, притаманно найблагочестивішим; а не вимагати позички від боржника, особливо коли той спроможен віддати, характерно тільки для безпристрасних.

       Щодо всіх пристрастей і чеснот потрібно безнастанно досліджувати, де ми знаходимося, — на початку, всередині чи прикінці.

       Кожна бісівська борня проти нас походить з трьох причин: самоугодництва, гордости та заздрости бісів.

       Одна річ - молитися проти помислів; інша протиставитись їм; ще інша -вважати їх за ніщо, бути вищими від них, панувати над ними. Той, що вже може протиставитись помислам своїм, часто вдається до першого способу (молиться проти, них); але той, хто тільки молиться проти помислів, ще не може другим способом (протиставленням) відкидати ворогів своїх; хто ж панує над помислами своїми,той насміхається з ворогів.

       Як ті, що мають розвинуте чуття нюху, від чувають аромат, хоч би хтось і намагався приховати його від них; так і чиста душа (хоча інші цього й не зауважують), розпізнає в інших приємний запах чеснот, що його сама сподобилася від Бога, і гріховний сопух пороків, яких начисто позбавлена.

       Хоча не всі можуть бути безпристрасними, однак спастись можуть усі.

       Не дозволь запанувати над собою чужинцям, що заохочують тебе випробовувати незвідані шляхи Провидіння Божого щодо людей і переконують притім, нібито Господь усе простить. Це є породженням зарозумілости.

       Дехто каже, що біси борються і між собою;переконався, що всі вони шукають погибелі людини. Кожному духовному діянню, видимому або невидимому, передує власне волевиявлення людини та щиросердне бажання з Божим співдіянням.Бо якщо не буде волевиявлення і бажання, то не настане і співдіяння Боже.

       Кожній речі свій час під небом, - каже Екклезіяст. Отож хай не знаджує нас гордовита запопадливість передчасно шукати того, що прийде у свій час. Сіючи, не пожнемо того, що належить жнивам; бо є час сіяти труди і є час пожинати невимовні дари благодати. Інакше навіть у свій час не сподобимось того, що належить тій благодатній порі.[21,c.64].

       Дехто, з незбагненної волі Божого Провидіння, одержав благодатні дари до труду, інші, під час труду, ще інші, після труду, а декотрі вже при смерті. Важко визначити, хто з них смиренніший. Буває відчай від багатства гріхів і тягару сумління, а буває од гордости й звеличування, коли ті, що впали в гріх, вважають, ніби не заслужили на падіння. - Від першого зціляє безгрішне життя та блага надія; а від другого -смиренномудрість та неосуджування нікого.[21,c.79].

       У всіх своїх починаннях і ділах, як зовнішніх, так і внутрішніх, досліджуй, чи справді вони угодні Богові. Ознакою того, що діяння благе в очах Господніх, є смиренномудрість у початківців, припинення внутрішньої боротьби у середніх, помноження божественного світла в досконалих.

       Коли небо чисте від хмар, тоді сонце з'являється в усім своїм сяйві; так і душа, сподобившись прощення гріхів і звільнившись од пристрасних звичок та помислів, без сумніву, бачить божественне світло.Декотрі понад усе цінують чудодійство та інші видимі духовні дарування, не знаючи того, що є багато вищих дарувань - сокровенних, що убезпечують власника свого від падіння.[15,c.89]. Хто досконало очистився од пристрастей, той бачить душу ближнього,її устрій, почування та нахили, хто ж тільки-но досягає поступу, той судить про людину лише з діл її.

       Недосконалі пізнають Господа (й милість Його до них) через тілесні хвороби, біди й зовнішні спокуси; досконалі - через присутність Святого Духа в них і з помноження дарувань. Між злими духами є біс-попередник, який з'являється одразу після пробудження людини, щоб осквернити перші думки її. Посвячуй початок дня свого Господу; бо кому спочатку його віддаси, того він і буде.

 

Сторінка 3 із 4 1 2 3 4

Тишковичі - місце паломництва на Мостищині


Календар

«     Березень 2024     »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 

Оголошення


Статистика

Відвідувачів за сьогодні: 150
Якщо Ви зауважили орфографічну помилку, просто виділіть її та натисніть:
Система Orphus Система Orphus