«Не кажу тобі – до семи, але до сімдесяти разів по сім»,- таку відповідь дав Христос Петрові на його питання про те, скільки можна пробачити ближньому (Мф. 18:21-22). Звісно, Господь не спонукає нас до математичних розрахунків, а цими словами, вказує, що людина Нового Завіту повинна плекати якісно нову (за мірками того часу) чесноту – терпіння образ та всепрощення.Прощення провин ближнім є, якщо задуматись, унікальною справою. Прощаючи, ми безпосередньо наслідуємо Самого Творця, прямо дослухаємось слів Христових: «Будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий». (Мф. 5:48) Тобто, в певному розумінні, ми оновлюємо у собі понівечену гріхом подобу Божу.

Щиро попросити пробачення за вчинену кривду чи пробачити образу неможливо інакше, як тільки через глибоке смирення. А смирення є першоосновою, є фундаментом усіх чеснот. Воно цілком протилежне до бісівської гордині, а тому, плекаючи смирення, ми тим самим стверджуємо рішучий намір відкинути свою «ветху людину», обтяжену гріхом.