Воздвиження чесного і животворного Хреста. Строгий піст. Східна Церква так високо почитає святий хрест, що встановила в його честь аж кілька празників у році. Найбільший празник у честь святого Господнього хреста — це празник Всесвітнього Воздвиження Чесного і Життєдайного Хреста. Тож погляньмо на історію його установлення та на різні обряди воздвиження.

влкмч. Микити Святий Микита жив у IV ст. і був за походженням ґотом. У молодості навернувся до Христової віри і був згодом висвячений на священика. Атанарик, король остроґотів, жорстоко переслідував християн. Він примушував їх поклонятися поганському божкові, а хто відмовлявся, той вмирав мученицькою смертю. Микиту, який відважно проповідував святу віру в правдивого Бога, навертав поган до Христа і кріпив християн своїм прикладом, ідолопоклонники спалили живцем 378 року.

влкмчц. Євфимії всехвальної Свята Євфимія народилася у родині багатих і побожних християн, жила у місті Халкідоні. Вона не прагнула земних радощів, натомість всією душею була звернена до Бога. Коли Євфимія не погодилась брати участі в урочистостях на честь поганського божка, жорстокий староста наказав її немилосердно мучити, а вкінці кинути на розтерзання ведмедеві. Відбулося це 307 року. Над її гробом у Халкідоні збудували велику церкву, в якій 451 року відбувся IV Вселенський Собор, що осудив єресь монофізитів. За посередництвом св. Євфимії діялися численні чуда.

мчцц. мчц. Софії і трьох її дочок, Віри, Надії й Любови За правління імператора Адріана жила в Римі вдова Софія з трьома доньками, що називалися Віра, Надія і Любов. Побожна мати назвала своїх дочок іменами трьох богословських чеснот. Вона дбайливо виховувала доньок, даючи їм приклад мужності та витривалості у святій вірі. Під час переслідування християн 137 року матір з доньками ув'язнили та відправили на суд до імператора. Після безуспішного намагання схилити дівчат до відступництва від святої віри розлючений імператор наказав замучити невинних дівчат, а матір відпустити на волю. Софія поховала тіла своїх доньок, а сама провела у молитві три дні біля їхнього гробу. Третього дня Бог забрав її святу душу до Себе.

Прп. Євменія, єп. Гортинського, чудотворця Святий Євменій жив у VII ст. Ще замолоду він роздав свій маєток убогим, а сам посвятив своє життя на службу Богові. Невдовзі Євменія було висвячено на єпископа міста Гортанії, що на острові Крит. Його називали батьком убогих і сиріт, а для своїх вірних він був живим прикладом християнських чеснот. Коли поширилась монотелітська єресь, Євменій поспішив до Царгорода, де мужньо й відкрито обороняв правдивість Христової віри. За цю відвагу засудив його імператор на заслання в єгипетську Тебаїду, де Євменій прославився численними чудами, зокрема закінченням тривалої посухи в цьому краю.

мчч. Трофима, Савватія й Доримедонта Два побожні християнини - Трохим і Савватій - прибули 280 року до міста Антіохії Пизидської у Малій Азії. Побачивши, що ідолопоклонники справляли урочистості на честь своїх божків, вони почали вголос благати Бога про їхнє навернення до правдивої віри. За це погани ув'язнили двох юнаків і намагалися примусити їх принести жертви поганським божкам. Трохим і Савватій рішуче відмовилися це зробити, за що їх жорстоко мучили. Савватія роздерли гаками, а покаліченого Трохима у ходаках із понабиваними всередині цвяхами відправили до імператорського намісника у місті Синаді. Там його жахливо побили, закували ноги в колоди й кинули до в'язниці. Вірного Божого слугу відвідував у в'язниці побожний, знатного роду християнин Доримедонт, якого погани ув'язнили і завдали йому різних мук. Врешті Трохима і Доримедонта за наказом намісника Діонісія зарубали мечем.

мчч. і ісп. – великого князя Михаїла і боярина його Теодора, чернігівських чудотворців На початку 13 ст. у київського князя Всеволода Чорного, одруженого із донькою Казимира Справедливого, народився син, що на Святому Хрещенні одержав ім'я Михайло. Після нападу татар на Русь-Україну Михайло брав участь у нещаснім бою над Калкою (1222), а згодом почав князювати в Чернігові. Щоб урятувати Чернігівщину для себе, самохіть чи поневолі, поїхав з поклоном до найсильнішого зі своїх ворогів, хана Батия. Але замість урятуватися, він попав у пащу лева, звідки не було вже для нього вороття. Батий намагався намовити Михайла, щоб він за татарським звичаєм поклонився образам ханських предків і очистив себе переходом через вогонь. Князь Михайло не хотів принижувати святу християнську віру, тому відмовився від пропозиції. Це визначило його долю. Приятелі князя хотіли допомогти йому втекти з табору, та й це шляхетний князь відкинув, щоб не спровокувати помсту Батия. Після цього татари піддали Михайла мукам, а згодом, 20 вересня 1246 року, відрубали йому голову. Разом з князем Михайлом загинув мученицькою смертю і його вірний боярин Теодор.
влкмч. Євстратія і тих, що з ним Св. влкмч. Євстратія жив у II ст. і був римським генералом. Одного разу під час полювання він побачив між рогами оленя фігуру Ісуса Христа, розіп'ятого на хресті, Який до нього заговорив. Після цієї пригоди він навернувся до Христової віри і охрестився разом зі своєю дружиною і двома синами. Євстатій відзначався великою любов'ю і щедрістю до ближніх. Загинув він разом зі своєю родиною мученицькою смертю у 118 році за правління імператора Адріана.