мч. Мирона Святий Мирон походив із багатого роду. Був священиком в Ахаї за правління імператора Декія у половині III ст. Коли Мирон проповідував у церкві, туди ввійшов воєвода Антипатр. Мирон дорікнув йому за несправедливе поводження з християнами. Тоді воєвода наказав ув'язнити його і важко мучити. Невдовзі Мирон прославив Бога мученицькою смертю від меча у місті Кизиці.

мчч. Флора і Лавра; Святі Флор і Лавр були рідними братами, які працювали каменярами. Вони допомагали у зведенні поганської святині головним будівничим Проклові і Максимові. За Божою ласкою після закінчення роботи обидва будівничі та їхні помічники навернулися до Христової віри. Тоді вони порозбивали поганських ідолів, а святиню віддали християнам. За це поганський староста наказав новонавернених християн спалити живцем у сухій криниці. 

мч. Андрея Стратопедарха сотника і тих, що з ним; За правління імператора Максиміана у війську в Сирії служив хоробрий військовий трибун Андрей. Він не був охрещений, але потайки вірив у Христа. Під час війни з персами Андрей разом із військовою дружиною переміг ворога, призвавши на поміч ім'я Ісуса Христа. Вояки, побачивши, що їхня перемога сталася завдяки небесній допомозі, навернулися до Христової віри. Коли Андрей повернувся з походу, його та декількох вояків-християн погани ув'язнили і жорстоко мучили. Імператор, боячись заворушень у війську, відпустив на волю відважних мужів. Разом зі своєю військовою дружиною Андрей прийняв св. Хрещення в місті Тарсі. Поблизу вірменського міста Мелітина ідолопоклонники зарубали вояків мечами. Загинули тоді мученицькою смертю 2 тисячі 593 особи.

прор. Самуїла; Святий Самуїл походив з покоління Веніамина і жив за тисячу років до народження Ісуса Христа. Мати Анна принесла його ще немовлям до священика Елі й посвятила його на службу Господеві. Коли Самуїлові виповнилося 12 літ, однієї ночі уві сні він три рази почув голос Господа. З тих пір почалося його післанництво, у якому він мав виконувати також і роль Божого судді, тобто людини, яка розсуджувала в ім'я Боже, що є зло, а що - добро. За служіння Самуїла ізраїльський народ щиро навернувся до Бога й покинув ідолопоклонство, переміг філістимлян та звільнився з-під їхньої ворожої руки. Пророк Самуїл помер природною смертю у глибокій старості, проживши 98 років праведного життя.

ап. Тадея Святий Тадей Едеський народився у місті Едессі і походив з єврейського роду. Коли він прибув до Єрусалима, став учнем св. Івана Хрестителя і прийняв тайни хрещення й покаяння. Згодом став одним із 70 учнів Ісуса Христа. Після Христового вознесіння Тадей повернувся до рідного міста. Опісля проповідував християнство в Месопотамії і Фенікії, де і помер. Існує передання, що він загинув мученицькою смертю у Вірменії.
мчц. Васси Про св. Вассу маємо оповідання, що це була жінка поганського жерця в місті Едессі македонській. Мала вона трьох синів: Теогнія, Агапія й Піста, що їх виховувала в християнській побожності. Батько був такий завзятий поганин, що доніс поганському начальникові, що його сини християни, і їх усіх трьох в Едессі замучили за Христову віру. Саму Вассу довго мучили, а опісля відрубали їй мечем голову.

мч. Агатоніка і тих, що з ним. Агатонік загинув за Христову віру від меча за наказом імператора Максиміана. У той час засвідчили свою віру в Ісуса Христа мученицькою смертю також побожні християни Зотик, Теопрепій, Акиндин, Северіян і Зенон. Їх після жорстоких мук розп'яли на хресті.
Блаж. сщмч. Симеона Лукача

мч. Луппа Святий Луп був слугою, жив у III ст. Погани хотіли його вбити за те, що він визнавав Христову віру, але Божа сила стримала їх від цього вчинку. Луп вірив у Христа, але ще не був хрещений. Коли він прийняв св. Хрещення, то добровільно віддав себе в руки гонителів. Суддя наказав мучити його різними жорстокими способами, а опісля вбив мечем.
свщмч. Іринея, єп. Ліонського Народився Іриней приблизно 125 року в Малій Азії, де тоді було багато християн, між якими жила ще пам'ять про Христових апостолів. Особливо дорогою пам'яткою для нього було те, що замолоду сидів у стіп тих мужів, які знали Христових апостолів або їхніх безпосередніх учнів. Найдорожчим для Іринея був св. Полікарп, єпископ Смирни. Коли Іриней став священиком, то тодішнім звичаєм перейшов з Малої Азії до Західної Європи. Оселившись у тодішній Ґалії, в місті Ліоні (Люґдуні), став працювати при місцевому єпископові Фотині, котрий теж прибув був зі Сходу. А згодом став Фотиновим наступником. Гоніння християн поволі припинилося, і майже двадцять років Іриней спокійно вів свою пастирську працю. Крім управи єпархією, він виїжджав у сусідні краї на місійну працю для навернення поган до Христової віри. Св. Іриней закінчив своє багатотрудне життя приблизно 202 року.