Ісаакія, Далмата, Фавста прпп. Святий Далмат замолоду був вояком. Познайомившись зі св. Ісаакієм, який проживав у монастирі в передмісті Царгорода, так захопився посвяченим Богові життям, що за згодою своєї побожної дружини й дітей, разом із сином Фаустом 381 року постригся у ченці. Після смерті св. Ісаакія Далмат став ігуменом монастиря і був висвячений на священика. У 428 році царгородським патріархом став Несторій, котрий виступав проти богоматеринства Пресвятої Діви Марії. Правовірні єпископи 431 року в Ефесі зібралися на Вселенський Собор, де засудили Несторієву єресь. Прихильники Несторія приховали це від імператора Теодосія Великого. Тоді Далмат зібрав ченців та численних вірних і пішов до імператора, який пообіцяв йому зробити все можливе для добра Церкви. Невдовзі Далмат став архимандритом усіх царгородських монастирів. Відійшов до Господа у 440 році.

Св. 7 отроків в Ефесі, Євдокії прмучц. У давніх життєписах сказано, що у час правління імператора Декія (III ст.) загинули за Христову віру семеро молодих вояків, які походили зі знатних родин. Погани засипали їх живцем у печері, де вони ревно молилися і відважно готувалися до мученицької смерті.
Свята Євдокія жила у місті Геліополі, що в Килисирії. Будучи дівчиною надзвичайної вроди, Євдокія жила розпусним життям. Якось Герман, настоятель чоловічого й жіночого монастирів, прибув до міста і заночував в одному домі. Вночі він довго молився і читав Святе Письмо про Божий суд і кару за гріхи. Голосне читання розбудило Євдокію, яка спала в сусідній кімнаті, і вона почала прислухатися до його слів. Наступного дня вона покликала до себе Германа, після розмови з яким прийняла св. Хрещення, роздала свій маєток убогим і вступила до жіночого монастиря. Незабаром стала його настоятелькою. Бог прославив Євдокію великими чудами. Довідавшись про це, поганський управитель Геліополя Вінкентій наказав зарубати її мечем. Покаянного життя після св. Хрещення прожила Євдокія 56 років, а мученицький вінець прийняла 120 року.

Передсвяття Преображення Господнього, Євсигнія муч. Святий Євсигній народився в Антіохії у Малій Азії, був вояком. Прослуживши шістдесят літ у війську, він повернувся до рідного міста, де спокійно доживав свого віку як побожний старець. Коли у 362 році імператором став Юліан Відступник, він заборонив Христову віру і намагався відновити в державі поганство. Євсигнія оскаржили за святу віру і зарубали мечем.

ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДНЄ Шостого серпня наша Церква святкує празник світлого Господ­нього Преображення. Завдання цього празника — звеличувати славну подію Преображення з життя Ісуса Христа, яке деякі святі Отці називають другим Богоявленням. Важливість події видно з того, що її записали аж три євангелисти: Матей, Марко й Лука. Тож погляньмо на подію Преображення, на установлення празника та на дух його богослужби.

Дометія прмуч. Святий Дометій походив з Персії і був поганином. Замолоду прийняв Христову віру, а згодом вступив до чернечої обителі в Месопотамії. Звідти перейшов до монастиря свв. Сергія і Вакха над рікою Євфрат, де був висвячений на диякона. Пізніше, вважаючи себе негідним св. Тайни Священства, він покинув монастир і пішов у Сирію, де оселився в печері. Люди, довідавшись про побожного печерника Дометія, приходили до нього, просячи духовних порад. З Божою ласкою Дометій почав творити чуда. Коли імператор Юліан Відступник довідався про печерника, то звелів привести його до себе. Імператорські посланці, заставши Дометія за молитвою, наказали йому йти до імператора. Коли ж той відмовився, закидали його камінням, а печеру завалили. Дометій загинув мученицькою смертю 363 року.

Еміліяна єп. Кизицького іспов. Святий Еміліян був єпископом міста Кизика у першій половині VIII ст. за правління імператора Лева, який 726 року видав едикт, що забороняв вшановування святих образів. Еміліян сміливо визнав і обороняв почитання святих ікон, за що його прогнали з Кизика на заслання, де він закінчив життя святого визнавця.

+ Матія апост. Святий Матій походив з міста Вифлеєма у Юдеї. Коли Ісус Христос розпочав свою прилюдну діяльність, Матій став одним із 70 Його учнів. Після Христового вознесіння його вибрали замість Юди Іскаріотського дванадцятим апостолом (Ді. 1, 15-26). Після зіслання Святого Духа Матій проповідував у Юдеї, а опісля в Антіохії Сирійській та Ефіопії. У країні Колхіс, на схід від Чорного моря, Матій загинув мученицькою смертю. Однак деякі церковні історики вважають, що його каменували в Єрусалимі. У церкві св. Марії Великої у Римі знаходяться мощі св. апостола.