Святе Причастя для дітей

В нашій статті ми хочемо звернути увагу на проблему причастя дітей (перед 7 роком життя), а точніше їхнього виховання до щораз то більш свідомого причащання. Одночасно бажаємо зазначити, що подані нами практичні уваги, на нашу думку, можуть бути вказівками також для тих батьків, яких діти не прийняли Євхаристії при хрищенні і не беруть повної участі в цій Тайні.

Наша Церква, так як і інші Східні Церкви знає практику уділяти Святе Причастя дитині зразу при хрищенні і миропомазанні. Про це говорить і Кодекс Канонів Східних Церков, який подаючи канонічні основи в цій справі, практичні принципи залишає для вирішення самим Церквам свого права вказуючи що о скількисакраментальне впровадження в таїнство спасіння завершується прийняттям Пресвятої Євхаристії, то Пресвята Євхаристія повинна уділятись після хрещення і миропомазання якнайскоріше згідно з приписом партикулярного права власної Церкви свого права (кан. 697). Коли натомість їдеться про дальшу участь дітей у Пресвятій Євхаристії то згідно з Кодексом слід дотримуватися приписів літургійних книг власної Церкви свого права з застосуванням відповідних застережень (кан. 710).

Хоча більшість Православних Церков зберегла цей цінний звичай причащати дітей, то однак в Східних Католицьких Церквах, в тому і в нашій, звичай цей бував з різних причин призабутим (в нашій Церкві його офіційно зніс Замойський синод 1720 р.). Як причину відкинення цього звичаю подається різні, – звичайно практичні. Ми не хочемо підносити тут питань практичних, – достатньо приглянутися довголітній практиці інших Східних Церков, щоб побачити, що без більшого зусилля можливо уникнути всяких ситуацій, в яких Пресвяті Дари були б в небезпеці не пошанування. В дійсності причиною відкинення практики причащати дітей є вплив римо-католицького богослов’я, який мав місце у нашій історії.

Римо-католицьке богослов’я створило свою власну і справді дуже багату традицію, яка базується на філософії Аристотеля і дуже велику вагу прикладає до значення розуму. З тої причини латинські богослови як вимогу до прийняття Святого Причастя стали ставити не тільки брак гріха, але і здатність розуму зрозуміти цю Тайну. Очевидно ніхто ніколи до кінця не зрозуміє тайни Божої любові, яка в Євхаристії. Однак почався процес резервування Святого Причастя для дорослих осіб, тобто тих, які мають належне користування розумом. Звичай не причащати дітей появився в римо-католицькій Церкві досить пізно і з богословської точки зору самі римо-католики мають з ним проблему.

Важко пояснити чому людина, яка у хрищенні повністю стає дитиною Божою, стає повноправним членом Церкви, і через хрищення доступає цілковитого очищення, чому така людина не отримує Святого Причастя, яке саме є повнотою з’єднання з Богом і Церквою.