Слово святого отця нашого Йоана Золотоустого про повагу до священства

Хто шанує священика, той буде шанувати й Бога, а хто став зневажати священика, той поступово дійде колись і до образи Бога. «Хто вас приймає, - сказав Господь, - той Мене приймає» (Мт. 10:40); священикам Його, сказано в іншому місці, віддавай шану (Сир. 7:29). Юдеї стали зневажати Бога через те, що зневажали Мойсея, що кидали у нього камінням. Хто благоговіє перед священиком, той тим паче буде благоговіти перед Богом. Хоча би священик був нечестивий, але Бог, бачачи, що ти через благоговіння перед Ним шануєш навіть не гідного честі, Сам віддасть тобі нагороду. Якщо «хто приймає пророка, тому що він пророк, - як говорить Господь, - той одержить пророчу нагороду» (Мт. 10:41), то, звичайно, отримає нагороду й той, хто шанує священика, слухає його і скоряється йому.

Якщо в ділі приймання подорожніх, коли ти не знаєш, кого приймаєш до себе, ти отримуєш таку нагороду, то тим паче отримаєш, якщо будеш коритися тому, кому коритися повелів Господь. «На катедрі Мойсея, - сказав Він, - розсілись книжники та фарисеї. Робіть і зберігайте все, що вони скажуть вам, але не робіть, як вони роблять» (Мт. 23:2-3). Хіба ти не знаєш, що таке – священик? Він – ангел Господа. Хіба своє говорить він? Якщо ти його зневажаєш, то зневажаєш не його, а того, хто висвятив його, - Бога. А звідки, скажеш, відомо, що Бог висвятив його? – Але, якщо ти не переконаний у цьому, то суєтна твоя надія; бо , якщо Бог нічого не здійснює через нього, то ти ані хрещення не маєш, ані таїн не причащаєшся, ані благословень не отримуєш, і, отже, ти не християнин. Як, скажеш, невже Бог висвячує всіх, навіть і недостойних? Усіх Бог не висвячує, але через усіх Сам Він діє, хоча би вони були й недостойними, задля спасіння народу. Якщо задля народу Він говорив через ослицю і Валаама, чоловіка нечестивого (Чис. 22), то тим паче – через священика. Чого не робить Бог задля нашого спасіння? Чого не промовляє? Чого не діє? Якщо Він діяв через Юду й через тих пророків, котрим говорить: «Я вас не знав ніколи! Відійдіте від Мене, ви, що чините беззаконня» (Лк. 13:27; Мт. 7:23), і котрі виганяли злих духів, то тим паче буде діяти через священиків. Коли ми починаємо досліджувати життя тих, які начальствують, то хочемо самі бути рукоположниками учителів, і таким чином спотворюється все: ноги опиняються вверху, а голова внизу. Послухай Павла, котрий говорить: «Для мене то найменша річ, щоб ви мене судили чи якийсь суд людський» (І Кор. 4:3); і ще: «Ти ж чого судиш брата твого?» (Рм. 14:10). Якщо ж не слід осуджувати брата, то тим паче вчителя. Якщо би Бог повелів тобі це, то ти вчинив би добре, і грішив би, не вчиняючи так; але якщо навпаки, то не будь зухвалим і не виходь за свої межі. На Арона, коли був зроблений тілець, повстали спільники Кораха, Датана й Авірама (Чис. 16); то що, чи не загинули вони? Кожен турбуйся про свої справи. Хто викладає неправдиве вчення, того не слухай, хоча би він був Ангел; а якщо хто викладає правдиве вчення, то дивися не на життя його, а на слова. Ти маєш Павла, котрий навчає тебе потрібному і ділами, і словами. Але, скажеш, священик не дає бідним і недобре керує справами. Звідки це тобі відомо? Раніше, ніж дізнаєшся достовірно, не засуджуй, бійся відповідальності. Багато що осуджують за підозрою. Наслідуй твого Господа; послухай, що Він говорить: «Зійду та побачу, чи воно так насправді, чи ні, як у скаргах,що доходять до мене, щоб знати» (Бут. 18:21). Якщо навіть ти дізнався, дослідив і бачив, і тоді чекай на Суддю, не переймай для себе права Христового; Йому належить право – судити, а не тобі; ти – останній раб, а не Господь; ти – вівця, тож не суди пастиря, щоби тобі не бути покараним і через те, у чому звинувачуєш його. Але чому, скажеш, мені він говорить, а сам не робить? Не сам він говорить тобі. Якщо ти скоряєшся тільки йому, то не отримаєш нагороди; тобі заповідає Христос. Що я кажу? Навіть Павла не слід було би слухатися, якщо би він говорив що-небудь від себе, щось людське, але треба слухатися його, як Апостола, який має в собі Христа, Котрий говорив через нього. Тож не будемо судити чужі діла, а кожен свої; досліджуй краще власне життя. Але, скажеш, священик повинен бути кращий за мене. Чому? Тому, що він священик. Чого ж він не має більше, ніж ти? Чи трудів, чи небезпек, турбот чи скорбот? Чим же він не кращий за тебе, маючи все це? Але якщо він і не кращий за тебе, то навіщо тобі, скажи мені, треба занапащати самого себе? Слова твої походять від гордості. Звідки ти знаєш, що він не кращий за тебе? Він, скажеш, краде й святотатствує. Звідки, людино, ти знаєш це? Навіщо сам ти прямуєш до прірви? Коли хто-небудь скаже тобі, що такий-то приховує в себе царську порфиру, то ти, хоча би й знав це, замикаєш вуста; хоча би й міг викрити його, відразу відступаєш і робиш вигляд, ніби нічого не знаєш, не бажаючи зазнавати зайвої небезпеки; а тут ти не тільки не відступаєш, але й сам накликаєш на себе зайву небезпеку. Такі слова твої не безвідповідальні, бо послухай, що говорить Христос: «Кажу бо вам: за кожне пусте слово, яке скажуть люди, - дадуть відповідь судного дня за нього» (Мт. 12:36). В усякому разі, якщо ти вважаєш себе кращим за іншого й не зітхаєш, не б’єш себе в груди, не схиляєш голови, не наслідуєш митаря, то ти занапастив себе, хоча би ти був справді кращий. Ти кращий за іншого? Мовчи ж, щоби тобі залишитися кращим; а як тільки будеш говорити, то втратиш усе. Якщо будеш так думати про себе, то ти вже не такий; а якщо не будеш так думати, то здобудеш ще більше. Якщо такий грішник, як митар, визнаючи гріхи свої, вийшов виправданим, то чого не здобуде той, хто, не будучи таким грішним, усвідомлює себе таким? Поглянь на власне життя. Ти не крадеш? Але ти грабуєш, чиниш насилля, здійснюєш незліченну кількість інших подібних справ. Кажу це не для того, щоби похвалити злодійство, ні, я готовий гірко плакати, якщо справді знайдеться така людина, чому, проте не вірю. Наскільки великий гріх – святотатство, про те й сказати не можна; але я шкодую вас, не хочу, щоби ваші чесноти зникли через осудження інших. Що, скажи мені, гірше за митаря? Справедливо, що він був і митар, і винен у багатьох злочинах; але фарисей, сказавши тільки: «…я не такий… як оцей митар» (Лк. 18:11), втратив усе. А ти говориш про священика6 «Я не такий, як оцей святокрадець», і чи не втрачаєш усього? Я змушений говорити це й заперечувати такі розмови не через те, щоби я був упереджений щодо священиків, але через те, що побоююсь за вас, як би ви не знищили ваших чеснот подібним вихвалянням і осудженням інших. Послухай напучення, котре дає Павло: «Кожний нехай добре перевіряє своє діло, - говорить він, - і, якщо він знайде, чим хвалитися перед самим собою, то вже ніяк не перед іншими» (Гал. 6:4).