Для всього є свій час, за словом Еклезіяста, усьому час-пора (3, 1), але для молитви й псалмоспіву будь-який час підходить.   св. Василій Великий 4

Василій Великий "Поради молоді про те, як з користю читати світську літературу"

1. Люба молоде, багато обставин спонукають мене до того, щоб подати деякі поради, які вважаю дуже корисними, бо вірю, що вони, якщо скористатися з них, стануть молодим у пригоді. Мій вік, життєвий досвід і те, що я досить спізнав змін примхливої долі, - усе це спонукає мене вказати найбезпечніший життєвий шлях тим, хто лишень ступив на нього. До того ж ви так близькі моїй душі, що ставлюся до вас з не меншою прихильністю, ніж ваші природні батьки. Сподіваюся, що ви будете уважно прислухатися до мене, замість того щоб тужити за своїми батьками.

Отож, якщо приймете мої поради, то станете у другому ряді між тими, яких прославляє Гесіод. Якщо ж поставитеся до них недбало, то (не хочу образити вас) пригадайте його поему, де він говорить:"Мудрий є той, хто сам знає, що найкраще; розумний є той, хто приймає напоумлення від инших; а той, хто не здатний ні до першого, ні до другого, - нездара в усьому".

2. Ви щодня ходите до вчителів, вивчаєте твори давніх авторів, що їх вони залишили нам у спадок. У цих книгах я віднайшов багато корисного і саме заради цього я прийшов сюди. Пораджу вам ніколи не передавати керма свого розуму иншим, неначе стерно корабля, і бездумно прямувати за тими, що вас провадять. Навпаки, слід відбирати корисне і знати, що потрібно відкинути. Отож, навчатиму вас, як відрізнити корисне від шкідливого, а розпочну з такого.

Діти мої, ми, християни, взагалі не вважаємо людське життя якимось надбанням чи благом, і те, що приносить нам користь лише в цьому житті, не є для нас справжньою цінністю. Отож ані слава предків, ані здоров'я чи красиве тіло, ані почесті чи навіть царська влада, ні що инше з людського нехай не буде для нас чимось величним чи бодай гідним хвали, і не звертаймо жодної уваги на тих, що володіють усім цим. Ми ж у своїх сподіваннях піднімаємося вище за инших і робимо все тільки для того, щоб придбати собі інше життя. Тому все, що я зараз скажу, може стати нам у пригоді для здобуття справжнього життя, яке слід любити й намагатися всіма силами його отримати. А все те, що не веде нас до цієї мети, слід знехтувати як непотріб.

Отож, яким має бути життя і як слід його провадити? Про це говоритиму дещо довше, ніж у попередній проповіді, та й слухачів треба б було мені дещо старших, ніж ви. Я лише скажу вам (і, можливо, цього для вас виявиться досить), що коли б і хтось зібрав докупи всі блага, які людство нагромадило за час свого існування, то він переконався б, що всі ті багатства не зрівняються і з найменшою часточкою вічних благ. Загалом усі я земні блага не співмірні з вічними й суттєво різняться від них, як тінь чи сон від дійсности. Більше того, можна навести влучніший приклад: наскільки душа цінніша за тіло, настільки вічне життя вартнісніше від земного.

До вічного життя нас провадить Святе Письмо, яке відкриває нам свої таїнства. Але оскільки ви ще молоді, вам важко збагнути глибину їхньої мудрости, тому зупинімо свій духовний погляд на инших творах, які не суперечать Святому Письму, - а є немов його тінню чи дзеркальним відображенням. У цьому візьмемо приклад з тих, що готуються до змагань, бо, займаючись фізичними вправами, вони зміцнюють м'язи рук і ніг і набираються сили для боротьби. Пам'ятаймо, що й нас очікує боротьба, найзапекліша з усіх видів борні, і тому, щоб підготувати себе до неї належним чином, слід докласти всіх зусиль.

Можна отримати велику користь із творів поетів, прозаїків та ораторів. Спілкування з мудрими людьми благотворно впливає на нашу душу. Малярі попередньо готують грунт для фарбування, а потім на нього накладають різні фарби - так само чинімо й ми: щоб наша слава назавжди залишилася незнищенною, спочатку прислухаймося до творів світської літератури, а вже потім звернімося до святої і таїнственної науки. І коли звикнемо дивитися на сонячне відображення у воді, тоді зможемо звернути погляд і на саме світило. Отож, оскільки існує деяка спорідненість і зв'язок між світською і духовною літературою, то нам буде корисно пізнати її, а якщо ж ні, то, порівнявши ці твори, побачимо різницю між ними, що теж немало прислужиться нам, бо закріпить у нас те, що краще.

Та з чим можна порівняти ці дві науки, щоб отримати переконливий образ першої і другої? Найкраще порівняти їх із плодовим деревом: хоча природне його призначення - рясніти плодами, але й розкішне зелене листя, що тріпоче на гіллі, теж додає йому чарівности.

Розповідають, що і славетний Мойсей здобув собі величну славу серед людей завдяки мудрості, бо натренував розум у вивченні наук єгиптян, а потім приступив до споглядання Сущого (Ді. 7, 22). Подібне кажуть і про мудрого Даниїла, що жив пізніше і спершу осягнув халдейську мудрість у Вавилоні, а вже потім взявся до Божої науки (Дан. 1, 4).

Отож, ми досить уже сказали про те, що світська наука може бути корисною для душі, а тепер належало б нам пояснити, як слід брати з неї пожиток.

Розпочну з того, що варто прислухатися не до всього, про що пишуть поети, оскільки вони суттєво різняться між собою. Але коли вони почнуть оповідати нам про діла чи слова хороших людей, то треба їх приймати і прагнути, наскільки це можливо, наслідувати приклад цих людей. Коли поети переходять до зображення лихих людей, то треба втікати від тих описів, затуливши вуха, як, розповідають, утікав Одіссей від співу сирен. Бо звичка прислухатися до пустих слів - це неначе шлях до самих учинків. Тому слід всіляко оберігати душу, щоб, насолоджуючись приємними словами, ми неусвідомлено не набралися поганого, як ті, що приймають мед, змішаний з отрутою. І не будемо хвалити поетів, коли вони описують людей, які лихословлять чи кепкують з инших, кохаються чи пиячать або коли людське щастя вимірюють розкішними бенкетами чи непристойними піснями. А найменше звертаймо увагу на їхні розповіді про численних богів і постійні чвари між ними. Серед їхніх богів брат повстає проти брата, батьки проти дітей, а діти воюють з батьками. А розповіді про їхню розпусту, перелюби та безсоромність (коли хтось розповідав би таке про худобу, то паленів би з сорому), а особливо їхнього верховного бога – Зевса - усе це залишімо комедіянтам на сцені.

3. Це ж саме можу сказати і про письменників, а найдужче про їхні вигадування різних небилиць, щоб причарувати душу слухачів. І не будемо наслідувати вміння ораторів переконливо говорити неправду. Бо не личить нам обманювати ні в судах, ні в инших справах, бо ми обрали в житті прямий і чесний шлях, та й закон нам забороняє судитися.

Зате ще з більшою охотою сприймаймо ті світські твори, у яких автори прославляють чесноти й осуджують пороки. Подібно до того, як більшість істот тільки милуються красою квітів або сприймають їх приємний запах, і лише бджоли збирають з них мед, так само й люди, що гортають ці твори не тільки задля отримання насолоди і радости, зможуть віднайти в них і дещо корисне для душі. Тому слід нам скористатися цими творами за прикладом бджіл. Вони не прилітають навмання до всіх квітів ані не намагаються вибрати геть усе з тих квіток, на які сідають, а беруть з них лише поживне, а решту залишають.

І ми також, коли хочемо вчинити мудро, берімо з тих творів те, що нам личить і насправді близьке (по духу), а на все инше не зважаймо. Коли ми зриваємо троянди з куща, то намагаємося не торкатися колючок, - так само збираймо корисне з тих творів й уникаймо шкідливого. Тому одразу ж слід докладно розглянути кожну науку і по можливості її застосувати для нашої мети, як говорить дорійське прислів'я, "укладати камінь за мірилом".

Оскільки нам треба досягти вічного життя за допомогою доброчесности, що її чимало прославили поети і письменники, а ще більше - філософи, то творам, у яких її оспівано, треба приділити пильну увагу. Бо корисним є розвиток в юнацьких душах звички до доброчесноти. Завдяки вразливості юної душі і здатності до сприйняття ці настанови, що глибоко западають у душу, залишаються незмінними протягом життя.

Чи думаємо, що Гесіод, коли писав поезії, якими всі захоплюються, мав шо инше на меті, ніж те, щоб заохотити молодь до доброчесности? Спочатку, каже він, дорога, що веде до доброчесности, скеляста, стрімка та неприступна, сповнена безперервних трудів і поту. Тому не кожен може здолати її крутизну ступивши на неї, нелегко досягає вершини. А коли опиниться на вершині, то зможе побачити, яка ця дорога гладенька й рівна, яка легка і зручна і наскільки вона приємніша від тієї, що провадить до гріха. А на дорозі до гріха, що пролягає поряд, юрмиться народ, як оповідає поет. Мені здається, що написав він це саме для того, щоб навернути нас до чеснот, заохотити нас усіх бути добрими, йти дорогою доброчесности і, незважаючи на труднощі, не зупинятися, а прямувати до мети. І, зрозуміло, якщо ще хтось також прославляв доброчесність, то і його твори приймаймо як такі, що ведуть нас до нашої мети.

4. Я чув від одного чоловіка, досвідченого в коментуванні славетного Гомера, що вся його поезія - це в суціль похвала чеснотам, і все в нього, за винятком незначних речей, спрямоване до цього. Описуючи, наприклад, вождя кефалленпів Одіссея, який, врятувавшись після загибелі корабля, голим був викинутий на берег, показує, як він засоромився, коли з'явився перед царівною. Однак те, що він був нагий, не заслуговує на осуд, бо одягом йому служила доброчесність. Потім він настільки уславився серед феакійців, що вони відмовилися від розкошів, звичних для них, усі прагнули його наслідувати, і не було серед них жодного, хто б не хотів бути схожим на Одіссея.

У своїх поемах, як пояснює знавець творчости поета, Гомер немов гукає на повен голос: "Нам, людям, слід дбати про доброчесність, бо вона випливає разом з тим, що врятувалося на морі, і чинить так, що викинутий на берег, навіть голий, заслуговує на більшу пошану, ніж безтурботні феакійці". Воно так і є, бо все, окрім доброчесности, належить людині не більше, ніж будь-кому иншому, і переходить із рук в руки, кому перепаде, неначе та іграшка в дитячих забавах. Лише доброчесність є єдиним нашим здобутком, що його неможливо в нас відняти ні за життя, ні після смерти.

Тому й Солон, як я пригадую, казав до багатіїв: "Але ми не проміняємо доброчесності на їхнє багатство, бо вона незмінна, а багатство людське сьогодні належить одному, а завтра - иншому". Схожі слова є й у віршах Теогніда, де він пише, що бог (кого б він так не називав) схиляє ваги людської долі то в один, то в инший бік, то дарує багатство, то кидає у злидні.

Софіст Продик з Хіосу в одному зі своїх творів таким самим чином розмірковував про доброчесність і порок. А до його думки слід прислухатися, бо він є людиною, яка заслуговує на повагу. Головна думка його повчання (дослівно зараз 8 не процитую, але, наскільки пам'ятаю, висловив він це прозою, а не віршем) така: коли Геракл досяг юнацького віку і був ь приблизно вашим однолітком, роздумував він, який шлях обрати в житті: той, що через труди веде до доброчесности, чи инший, надзвичайно легкий. Тоді з'явилися перед ним дві жінки: Чеснота і Вада. І хоча вони не проронили і слова, з одного їх вигляду можна було зрозуміти різницю між ними. Одна була пишнотіла, ошатно вбрана, у дорогих оздобах, потопала в розкошах, оточена роями насолод; усе це вона демонструвала Гераклові, неначе обіцяючи ще більше і зваблюючи його йти за нею. Друга, струнка і без прикрас, дивилася поважно і виглядала зовсім по-иншому. Вона не обіцяла нічого легкодоступного і приємного, лише солоний піт, труди та небезпеки на суші й на морі, але нагородою за це мало бути, як розповідає ця історія, стати богом. І Геракл зважився і вирушив за Чеснотою.

Тому нам слід їм вірити і намагатися керуватися в житті мудрими словами тих, хто менше, а хто більше (кожен у міру своїх талантів) прославили у своїх творах доброчесність. Бо хто своїми ділами утверджує свої переконання, ''той справді є мудрим, а інші блукають мов тіні''. І мені видається, що це подібне до роботи талановитого художника, якому вдалося зобразити красиву людину такого, якого вона є насправді в житті.

А ті, хто на словах вихваляє чесноти і виголошує про них розлогі промови, а на ділі надає перевагу розкошам, а не поміркованості і більше дбає про зиск, ніж про справедливість, схожі на акторів, що, розігруючи п'єси, грають ролі царів і можновладців, хоча вони не є ні царями, ні можновладцями, а часто і взагалі прості раби. Так само й музикант не дозволить, щоб його ліра звучала ненастроєною, і диригент хору не допустить, щоб його хор співав фальшиво.

Так само і той, хто живе не так, як повчає инших, суперечить сам собі, неначе говорить слідом за Еврипідом:"Язик присягнув, але думки не зв'язані присягою". Така людина прагнутиме видаватися доброю, замість того щоб справді бути такого. Якщо прислухатися до слів Платона, то вдавати зі себе справедливого, насправді не будучи таким, - це є крайній ступінь несправедливосте.

Отож, саме таким чином нам слід користати з творів, що містять чимало доброго. Пам'ять про діла славетних мужів збереглася й донині у словах поетів та письменників, тому не полишаймо поза увагою користь від читання їхніх творів. Наприклад, Плутарх описує, як один чолов'яга на ярмарку ганив і картав Перикла, а той не звертав на це жодної уваги, і так тривало цілий день: один лаявся безугавно, а инший не зважав на це. Лише надвечір, коли вже смерклося, злоріка втихомирився, і Перикл наказав слугам із факелами відпровадити того додому, щоб він йому не перешкоджав займатися філософією.

А один розлючений негідник погрожував Евклідові з Мегар і присягнув, що вб'є його. Евклід і собі заприсягнув убити його і тим одразу втихомирив гнів свого супротивника.

Отож, наскільки корисно пригадати собі ці випадки саме в ту хвилину, коли людину охоплює гнів! Не треба прислухатися до слів трагіка, який нерозважливо каже: "Гнів озброює руку проти ворогів". Навпаки, найкраще не дати навіть за родитися гніву. Хоча це й нелегка справа, стримуймо його здоровим глуздом, неначе вуздечкою, і не даваймо йому розпалюватися далі.

Сторінка 1 із 2 1 2

Тишковичі - місце паломництва на Мостищині


Календар

«     Березень 2024     »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
 

Оголошення


Статистика

Відвідувачів за сьогодні: 18
Якщо Ви зауважили орфографічну помилку, просто виділіть її та натисніть:
Система Orphus Система Orphus