Блаженної пам'яті старець Паїсій Святогорець
Слова. Том 3.
Духовна боротьба
Частина четверта - Чорні сили пітьми

 

"Чорні сили пітьми безсилі.
Самі люди, віддаляючись від Бога,
роблять їх сильними, оскільки,
віддаляючись від Бога,
люди дають дияволу
право над собою"

Оскільки часто — бажаючи вам допомогти — я розповідав вам про Рай, про Ангелів і про святих, то зараз — знову бажаючи вам допомогти — розповім трохи про пекельну муку і про бісів, для того, щоб ви знали, з ким ми ведемо брань. Одного разу до мене в келію прийшов юнак — чаклун з Тібету. Він розповів мені багато чого зі свого життя. Трирічною дитиною — будучи тільки віднятим від грудей матері — рідний батько віддав його групі тібетських чаклунів із тридцяти осіб, для того, щоб вони посвятили його в таємниці свого чаклунського мистецтва. Цей юнак дійшов до одинадцятого ступеня чаклунства — найвищий ступінь дванадцятий. Коли йому виповнилося шістнадцять років, він виїхав з Тібету і поїхав до Швеції, щоб побачити свого батька. У Швеції він випадково познайомився із православним священиком і захотів поговорити з ним. Юний чаклун зовсім не знав, що таке православний священик. У залі, де вони розмовляли, юнак, бажаючи проявити свою силу, почав показувати різні чаклунські фокуси. Він викликав одного зі старших бісів на ім'я Міна і сказав йому: "Я хочу води". Після того, як він вимовив ці слова, одна зі склянок сама собою здійнялася в повітря, підлетіла під кран, вода відкрилася, склянка наповнилася і потім крізь зачинені скляні двері влетіла у зал, де вони сиділи. Юнак взяв цю склянку й випив воду. Потім, не виходячи із зали, він показував священикові, який сидів перед ним, весь Всесвіт, небо, зірки. Він використав чаклунство четвертого ступеня й хотів дійти до одинадцятого. Потім він запитав священика, як той оцінює все, що бачить. "Якби священик похулив сатану, — говорив мені молодий чаклун, — то я міг би його вбити". Однак священик нічого не відповів. Тоді юнак запитав: "А чому й ти не покажеш мені яке-небудь знамення?" — "Мій Бог — Бог смиренний", — відповів священик. Потім взяв хрестик, дав його в руки юному чаклунові й сказав йому: "Сотвори ще якесь знамення". Юнак покликав Міну — старшого біса, але Міна, тремтячи, як осиковий лист, не міг зважитися до нього наблизитися. Тоді юнак викликав самого сатану, але той, бачачи в його руках хрест, поводився так само — боявся до нього підійти. Сатана велів йому тільки одне: поскоріше виїхати зі Швеції й знову повернутися на Тібет. Тоді юнак почав сварити сатану: "Тепер я зрозумів, що твоя велика сила насправді — велике безсилля". Потім добрий священик навчив юнака істинам віри. Священик розповів йому про Святу Землю, про Святу Афонську Гору й інші святі місця. Виїхавши зі Швеції, юнак здійснив паломництво до Єрусалима, де бачив Благодатний Вогонь. З Єрусалима він поїхав в Америку, для того, щоб дати доброї прочуханки своїм знайомим сатаністам і вправити їм мізки. Бог зробив цього юнака найкращим проповідником! З Америки він приїхав на Святу Афонську Гору.

У дитинстві з цим нещасним обійшлися несправедливо, і тому Благий Бог допоміг йому Сам, втрутившись у його життя без зусиль з його боку. Однак моліться за нього, тому що чаклуни з усіма бісівськими полчищами ведуть проти нього війну. Якщо вони споруджують таку брань проти мене — коли він приїжджає до мене й просить допомоги, — то наскільки велику брань вони ведуть проти нього самого! Коли священики читають над ним заклинальні молитви, з вен на руках нещасного виступає кров. Біси страшно мучать нещасного юнака, але ж раніше, коли він водив з ними дружбу, вони не робили йому нічого поганого, а тільки допомагали йому й виконували всі його побажання. Моліться. Однак і самому йому зараз треба бути дуже уважним, тому що в Євангелії написано, що робить нечистий дух, вийшовши з людини. "Тоді він іде, бере зі собою сім інших духів" 1.
Чаклуни використовують і різні бісівські "святині"

— Геронде, хто такі "спокусники?" 2

— Чаклуни. Вони використовують у своєму ворожінні псалми Давида, імена святих тощо, але змішують це із прикликанням бісів. Тобто подібно до того як ми, читаючи Псалтир, призиваємо допомогу Божу й приймаємо Божественну Благодать, вони, використовуючи псалми й святині подібним чином, роблять прямо протилежне: хулять Бога, відходять від Божественної Благодаті, і після цього біси роблять те, що ті попросять. Мені розповідали про одного хлопця, який пішов до чаклуна, щоб той допоміг йому домогтися якоїсь мети. Чаклун прочитав над ним щось із Псалмів, і хлопчина домігся того, чого хотів. Однак минуло зовсім небагато часу, і бідолаха почав угасати, танути, як свічка.

Що ж зробив чаклун? Він взяв у долоню якісь горішки, насіннячко і почав читати над хлопцем п'ятдесятий псалом. Дійшовши до слів "жертва Богові"3, він стискав руку й викидав затиснуті в ній горіхи, насіннячко, приносячись у такий спосіб жертву бісам, для того щоб вони виконали його прохання. Так за допомогою Псалмів цей чаклун хулив Бога.

— Геронде, а дехто з тих, хто займається магією, використовує хрест, ікони...

— Так, я це знаю. З цього можна зрозуміти, який обман криється за всіма їхніми діями! Використовуючи священні предмети, вони обводять нещасних людей навколо пальця. Люди бачать, що чаклуни запалюють свічки, "моляться" перед іконами, роблять подібні дії, — і довіряють шахраям. Один чоловік розповів мені, що в місті, де він живе, якась туркеня поставила на один камінь ікону Пресвятої Богородиці й тепер називає цей камінь "каменем, що допомагає людям"! Вона не каже, що людям допомагає Пресвята Богородиця, але твердить, що їм допомагає камінь. Християн, які бачать ікону Пресвятої Богородиці, це спантеличує. Ті з них, у кого не все гаразд зі здоров'ям, біжать до цього каменю з помислом, що дістануть від нього допомогу, а потім диявол робить з ними все, що хоче. Адже, з того моменту як туркеня говорить, що людям допомагає не Божа Матір, а камінь, відразу ж у справу втручається диявол, оскільки ці слова — презирство до Пресвятої Богородиці. Від людей відходить Благодать Божа, і починається біснування. Ось християни і біжать зі всіх ніг до каменя, щоб він їх вилікував — камінь разом з тангалашкою! А в остаточному підсумку вони калічаться, тому що хіба можна дістати допомогу від диявола? Якби в цих людей було хоч трішки розважання в голові, вони б задумалися: туркеня — мусульманка, який же зв'язок вона може мати з іконою Пресвятої Богородиці? Навіть якби ця туркеня говорила, що людям допомагає Пресвята Богородиця, то вартувало б задуматися: яке відношення вона може мати до Пресвятої Богородиці, будучи мусульманкою? А вже тим більше казати, як вона стверджує, що людей зціляє камінь! Почувши про цю історію, я попросив свого знайомого повідомити про все це відповідальних осіб у Єпархіальному Управлінні того міста, де це відбувалося і вжити відповідних заходів, щоб уберегти людей від цього зла.

— Геронде, люди просять у нас ладанки.

— Коли вони просять у вас ладанки, краще давайте їм хрестики. Не шийте ладанки, тому що ладанки використовують зараз і чаклуни. Зовні вони приклеюють на ладанку іконку або хрестик, але всередину вкладають різні чародійні предмети. Люди бачать зовні ікону чи хрест і спантеличуються. Ось і мені кілька днів тому принесли ладанку, взяту в турка на ім'я Ібрагім. На цій ладанці зовні був вишитий хрестик. Мені розповідали про одного чарівника, який зовсім не боїться Бога, що він згортає в трубочку різні іконки, а всередину вкладає вовну, якісь деревинки, шпильки, різне намисто й тому подібні предмети4. Коли Церква викрила цього чарівника, то він сказав, що він медіум. А оскільки медіумам у нашій країні надана свобода, він і продовжує робити все, що йому заманеться. Я сказав якомусь чоловікові, що пошкодився від цього чарівника: "Піди висповідайся, тому що ти приймаєш бісівський вплив". Він пішов висповідався, потім повернувся до мене й сказав: "Я не відчуваю ніякої різниці між нинішнім станом і тим, у якому я перебував до сповіді". — "Слухай-но, можливо, ти носиш на собі який-небудь предмет, що дав тобі той спокусник?" — запитав я його. "Так, — відповів він, — у мене є зі собою маленька коробочка, яка зовні нагадує Євангеліє. Це він мені дав". Я взяв у нього коробочку, відкрив її й знайшов всередині різні скручені іконки. Розкручуючи їх, я знаходив всередині намисто, клаптики вовни, дріб'язки й тому подібні предмети! Після того як я забрав у нещасного цю коробочку, він звільнився від бісівського впливу. Бачиш, який диявол умілець!

Нещасні люди носять на собі подібні ладанки, талісмани нібито для того, щоб отримати допомогу, і в остаточному підсумку вони мучаться. Тим, хто, сплутавшись із чаклунами, дістав від них у вигляді "благословення" подібні чаклунські предмети, треба спалити ці предмети, а попіл закопати в землю або викинути в море. Потім таким людям треба піти висповідатися. Звільнитися від бісівського впливу можна тільки так. Одного разу до мене в келію прийшов юнак, що перебував у дуже тяжкому стані, причому в багатьох відношеннях. Він тілесно й душевно мучився вже більше чотирьох років. Він жив гріховним життям, а останнім часом зачинився вдома й не хотів нікого бачити. Двоє його друзів, які регулярно приїжджали на Святу Гору, з великими труднощами переконали його поїхати з ними. Вони зробили це, щоб привезти його до мене. Від Урануполіса до Дафни5 вони пливли кораблем. Коли корабель причалював до різних святогорських монастирів, юнак у знемозі падав на корабельну палубу. Його друзі й ченці, які перебували на кораблі, намагалися привести його до тями, творячи Ісусову молитву. 3 величезними труднощами їм вдалося привести його до мене в келію. Нещасний відкрив мені серце, розповів про своє життя. Зрозумівши, що він мучився від якогось бісівського впливу, я порадив йому піти до одного афонського духівника, зробити те, що той йому скаже, і в такий спосіб отримати зцілення. Він дійсно пішов і висповідався. Коли, повертаючись з Афона, вони піднялися на корабель, юнак сказав своїм друзям, що духівник велів йому викинути в море талісман, подарований йому знайомим, який він постійно носив на собі. "Але я не можу його викинути!" — говорив нещасний. Як не вмовляли його друзі викинути талісман у море, він немов скам'янів і не міг підвестися зі свого місця. Тоді його на руках з великим трудом винесли на палубу. За допомогою друзів юнак зняв зі себе цей бісівський талісман. Він не мав сили навіть кинути його в море. Він просто розтиснув руку, і бісівський талісман впав у море сам. Миттєво він відчув, як його руки дістали свободу і його вимучене тіло відразу зміцніло. Повний життя, юнак почав радісно скакати по пароплаву, а потім кинувся випробовувати силу своїх рук на залізних корабельних поручнях і корабельній обшивці.