Одного суботнього дня, коли Ісус навчав народ у єрусалимському храмі, Він помітив серед натовпу сліпу людину. Юдеї завжди вважали, що важку хворобу посилають людям за вчинені гріхи. А коли таке нещастя трапляється з новонародженим, то це розплата за негідну поведінку його батьків. Отож не дивно, що учні захотіли дізнатися, хто ж нагрішив- сам сліпий чи батьки його.

Але Христос заперечує як одне, так і інше припущення. Він пояснює учням, що цьому чоловікові хворобу послано, щоб "відкрились на ньому діла Божі". Отже, далеко не кожне страждання, не кожна недуга- це покарання за гріховне життя. Дехто хворіє, із цілковито інших причин: для когось це випробування віри, а для когось- крок до навернення.

Син Божий підкликав до себе сліпого, плюнув на глину і змастив тією сумішшю його очі. Тоді наказав чоловікові піти умитися в купальні Силоам, що той радо зробив.  Умившись водою із джерела, сліпий прозрів. І вдячний за оздоровлення чоловік розповідав усім, кого зустрічав, про це диво, породжуючи в когось захоплення, а в когось недовіру і подив. На запитання "Хто ж це зробив?" сліпороджений розповідав про чоловіка на ім`я Ісус.

Чутки про цю дивовижну подію дійшли до фарисеїв, які вже чули про Месію і були вороже до Нього налаштовані. Запальні суперечки про походження Ісусової сили творити дива не закінчилися навіть після того, як вони докладно розпитали оздоровленого чоловіка.

Оздоровивши сліпонародженого в суботу, Ісус порушив тогочасні закони суботнього "спокою". Наприклад, лікувати в суботу було заборонено, крім випадків "якщо є небезпека життю". У цьому разі небезпеки життю не було. Суботнього дня заборонялося жінкам пекти хліб, або готувати тісто. Те, що Христос готує мазь- це порушення закону. Помазання очей також було чітко заборонено. Зрештою в суботу подорож на понад тисячу ярдів (близько кілометра) теж уважали гріхом. Відстань від храму до купелі Силоам значно більша.

Так Спаситель не лише порушував суботу, до того ж робив це свідомо, він заперечував фарисейське розуміння суботнього спокою і наголошував, що "субота для людини, а не людина для суботи".

Сучасна культура рухається у протилежному напрямку. Ані дня без спочинку.Частина людей спеціально планує домашню роботу на неділю. Суспільство втратило відчуття святості часу, а отже, і святості самого життя...

На прикладі сліпонародженого, якому Божою ласкою було повернуто здатність бачити, Господь намагається донести до нас, що значно страшнішою за сліпоту фізичну є сліпота духовна.