У давніх юдеїв була молитва-прохання: "Господи, не згадуй самарян під час Воскресіння", а вислів "Очі мої нехай ніколи не бачать самарянина" вживали доволі часто. Равини вчили народ: "Нехай жоден ізраїльтянин не з`їсть найменшого шматочка того, що належало самарянам, бо це такий самий злочин, як їсти свинину." Історик Йосип Флавій характеризує самарян як ідолопоклонників і лицемірів. Але Ісус розмовляє з самарянкою, яка провадить доволі грішне життя, і це чи не найдовша з розмов Христа, яку наводять євангелісти.

Саме під час цієї розмови Син Божий відверто говорить про суть Свого явлення на землі. Подумайте тільки, Ісус не скликав синедріону, щоб оголосити цю новину. Він не відкрився Іродові. Не в затінку мармурових колонад римського суду і не перед тисячним натовпом прихильників, а у глухому закутку, який забув Бог і зневажили правовірні Самарії, серед пекучого сонця, в присутності однієї-єдиної, до того ж вельми сумнівної особи Христос сказав: "Я-Месія"...

Хіба це не є ще одним свідченням того, що Господь хоче порятунку кожної людини і що навернутись до Бога ніколи не пізно? На заваді стоять лише гріх і смерть. Не запізнімось на побачення з Господом.

Ти можеш зробити це просто зараз. Відкрий своє серце і повір. Решта прийде згодом.