"Не будь недбалий у молитві; не занедбуй давати милостиню". (Сир. 7. 10)

  Празник Пресвятої Євхаристії
"Хто їсть моє Тіло і п'є мою Кров, той має життя вічне, і я воскрешу його останнього дня". (Ів. 6, 54). Свята Літургія, як Безкровна Жертва, це осередок культу й духовного життя Католицької Церкви. А це тому, бо на Св. Літургії доконується Тайна понад усі Тайни — Пресв. Тайна Євхаристії. Ватиканський Собор II-ий в догматичній конституції про Церкву називає Євхаристійну Жертву "джерелом та звершенням цілого християнського життя" (§11). А в декреті про Пресвітерів сказано: "Бо в Св. Євхаристії зміщається усе духовне добро Церкви, тобто сам Христос, наша Пасха й життєдайний хліб, який через своє Тіло, — оживлене й оживляюче в Святому Дусі, —...
  Неділя Всіх Святих
НЕДІЛЯ ВСІХ СВЯТИХ Восьма неділя після празника Пасхи, а перша після Зіслання Святого Духа називається неділею Всіх святих. Вона завершує коло рухомих свят. Цього дня наша Східна Церква віддає особливу почесть усім тим, які є плодом дарів Святого Духа. "У цей день, в неділю після П'ятдесятниці, — читаємо в синак­сарі цієї неділі, — святкуємо празник Всіх святих скрізь — в Азії, Лівії, Європі, на півночі й півдні. Цей празник наші божественні Отці установили й наказали святкувати після Зіслання Святого Духа, наче показуючи нам взір, як прихід всесвятого Духа вплинув на апостолів. Він освятив і зробив премудрими тих, що з нашої природи, щоб їх поставити на місце...
  Травневі молебні — значення і традиції
Травень у Церкві є місяцем, присвяченим ушануванню Матері Божої. Традиційні «маївки» — молебні, правлені по храмах, при гротах, капличках і придорожніх статуях Богородиці, включають у себе як головний елемент Лоретанську літанію.
  Вірш "Посвячення церкви Спаса"
Низький уклін тобі церковце, Від славних діточок твоїх, Що люблять тебе щирим серцем Співа тобі «Многая літ». Під мирним небом синім-синім Ряснить пшениця золота І короваєм – новим хлібом Завжди вітатимуть тебе.
  Свята Тайна Священства
  Навіщо ходити в храм щонеділі?
  Витяг з історії парафії Спаса у Дрогобичі
Перехід Перемишльської єпархії до унії наприкінці XVII ст. проходив у декілька етапів. Важливим моментом було скликання перемишльським єпископом Інокентієм Винницьким з’їзду духівництва і світської громадськості до Самбора на 3 квітня 1691 р. Собор мав за мету підкреслити, що унія у Перемишльській єпархії запроваджується добровільно, легітимно, за участю громадськості. Аналіз підписів на рішенні собору показує, що на зібранні були присутні представники від церковної громади Дрогобича. Ось підписи дрогобичан, які засвідчували згоду на перехід міських церковних організацій до унії: Василь Нєчвєдзанський (згідно пом’яника церкви Св. Трійці – вікарій цієї церкви Василь...
  Освячення храму
У Дрогобичі освячено відновлений Свято-Преображенський храм, який був зруйнований у 1963 році. 19 серпня на свято Преображення Господнього відбулось освячення храму по вул. Стрийській у м. Дрогобичі, яке здійснив преосвященний владика Юліан (Вороновський), єпископ Самбірсько-Дрогобицький у співслужінні митр. прот. Тараса Гарасимчука (канцлера єпархії), прот. Івана Паньківа (декана Дрогобицького), прот. Любомира Митника (адміністратора парафії), прот. Богдана Волошина (сотрудника парафії) та близько 50-ти священнослужителів єпархії.
  Цвинтар на Задвірній
Всі дрогобичани добре знають вулицю, яка іменується славним ім’ям видатного політика, громадського діяча та визначного українського історика – Михайла Грушевського, нерідко люди цю вулицю, за старою звичкою називають її Радянською, але надзвичайно мало людей, які пам’ятають ту вулицю як Колійова Вижня (передмістя Задвірне). Колись вона носила саме таку назву. Кожного дня сотні місцевих жителів проходять чи проїжджають по ній, проте мало хто з них помічає цвинтар, що знаходиться на цій вулиці. Власне про нього хотілося би поговорити детальніше. Цей некрополь був цвинтарем при церкві Св. Спаса (Преображення).
  Фундаційна грамота


Поділитися з друзями


Календар

«     Вересень 2020     »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
 

Оголошення


Статистика

Відвідувачів за сьогодні: 105
Якщо Ви зауважили орфографічну помилку, просто виділіть її та натисніть:
Система Orphus Система Orphus

 Про Святі Тайни

Зі словом Тайна, або Свята Тайна ми зустрічались не раз. Як християни, в нашому житті ми прийняли вже ряд св. Тайн: Хрещення, Миропомазання, Покаяння-Сповідь, Євхаристію, багато-хто Подружжя, а може й Єлеопомазання... Тайна, Таїнство (грецьке: «містеріон», латинське: «сакраментум»), означає щось святе, закрите перед нашими очима. Це зовнішні, видимі знаки, які дають нам невидиму ласку, освячуючу Божу благодать, і, при поданні нам цієї ласки, її символізують. Коротше кажучи, св. Тайна — це видимий знак невидимої Божої ласки, яку вона (та Тайна) приносить. Напр. занурення хрещеника у воду, або поливання води на його голову в св. Тайні Хрещення, не лише символізує, але й уділяє те духовне очищення, яке здійснюється в душі.

Кожна св. Тайна, на взір Христа - Богочоловіка, складається з двох елементів-складників: матерії, так званої зовнішньої речі, напр. води, вина, хліба, оливи, або зовнішньої дії-чину-обряду священослужителя, і форми, грецьке: «гіле, морфе або ейдос», тобто молитви над тою матерією, яка супроводжує дію-обряд. Церква не може нічого змінювати в суті-змісті св. Тайн, але вона може змінювати, спрощувати, удосконалювати обряди, тобто спосіб уділювання св. Тайн.

Святі Тайни установив сам Ісус Христос. Кожен раз, коли уділяється якась св. Тайна, Христос є тим, хто її уділяє через (тобто при домозі) свого священослужителя. Це означає, що всі Тайни походять від Христа і подають нам ласку Христову (тобто життя Христове-Боже). Церква ж, як Обручниця Христова, є Володаркою — господинею Тайн в їх здійснюванні й практичнім пристосуванні в житті християн. Коли кажемо, що Христос установив св. Тайни, то це не означає, що Він визначив усі деталі обрядів кожної з них. Так, як Христос є центральною точкою історії спасіння, так само Він є осередком , центром святих Тайн. В св. Тайнах під зовнішнім, матеріальним знаком — символом захований елемент божественний — надприродний. Однак лише ті, які дивляться на св. Тайни очима віри, бачать блиск того божественного — надприродного, що в кожній св. Тайні захований.

Сьогодні багато християн дивляться на Тайни в механічний спосіб. Для них святі Тайни — це річ, або ряд обрядів, які в якийсь магічний спосіб роблять щось чудового в їхній душі. Свята Тайна для них це лише церемонія — обряд — технічна дія, якій вони піддаються, їм здається, що щось магічного сталося в них саме тому, що вони піддалися цьому автоматичному процесові — дії. Це хибне розуміння св. Тайн.

Святі Тайни не мають наслідків без нашої співпраці. Щоб вони мали належний слід у наших душах — потрібні є: намір і підготовка до їх прийняття. Коли хтось з дорослих приймає святу Тайну, то, щоб прийняття тої Тайни було для нього важливим, він мусить мати намір таку Тайну прийняти. Приймати Причастя в стані тяжкого гріха, сповідатися з тяжких гріхів без наміру уникати їх за всяку ціну в майбутньому, — це приклади браку приготування. Це насміх з Христа!
Ще більш потрібною є співпраця з даром Божої ласки після отримання св. Тайни. Кожна св. Тайна створює у нас подібність до Христа, якого ми маємо проявляти в нашім щоденнім житті і для цього дається нам особлива ласка (ласка таїнственна, са¬краментальна). В той спосіб Тайни, належно прийняті й пережиті, є підставою і нормою усього духовного життя християн.

Кожна св. Тайна уділяється нам індивідуально — особисто тому, що відносини з Богом є чимось особистим. Однак ми не сміємо втрачати з очей суспільного змісту св. Тайн. Я відповідаю за моє особисте відношення до Христа, я мушу спасти себе, як особа — тіло й душа. Однак, я не є окремим, ізольованим каменем у будівлі Христової Церкви. Як суспільна істота, я є членом спільноти: мого дому (родини), народу, Церкви. Тому, всі мої діла мають певні ефекти — наслідки для інших.

Коли я приймаю св. Тайни, то зв'язок який я нав'язую з Христом, не є лише моєю індивідуальною — особистою справою, між Христом і мною. Тому, що св. Тайни є знаками — Тайнами Церкви, вони уділяються в спільноті й для добра спільноти, їх ціль— розбудувати Церкву, усіх членів Церкви, Містичного Тіла Христового. Через них Церква себе проявляє. Напр. довкола Євхаристії християни збираються разом щонеділі, наче біля родинного стола-трапези, і це є суттєвою дією суспільного життя. По грецьки: Служба Божа — приношення Безкровної Жертви — так і називається «Літургія», тобто спільна служба — спільне богопочитання. Подібно є і з іншими св. Тайнами, бо кожна з них, на свій лад, підкреслює освячення і спасіння, як діло спільноти. Моя любов до Бога розповсюджується від мене до Божого люду, до моїх братів. Так починається нескінчене взаємовідношення між мною, Богом і людьми. Воно триває так довго, як довго я відповідаю на Божу любов. Бог відкриває свою любов мені. Я приймаю. А тому, що ця безконечна Божа любов не може вміститися в моїй обмеженій істоті, вона переливається на моє відношення до інших. Така сама дія відбувається з іншими членами Божого люду — Церкви і таким чином ми любимо один одного.

Святих Тайн є сім: Хрещення, Миропомазання, Євхаристія, Покаяння-Сповідь, Єлеопомазання, Священство, Подружжя. Вони задовольняють головні вимоги духовного життя людини — християнина і наче відповідають діям природнього життя людини: людина народжується, росте, потребує поживи; ліків (якщо хвора), особливо у важкій недузі, наставників (що її ведуть); родичів, які її виховують і забезпечують усім потрібним у дитинстві. Подібно і в духовій площині: людина народжується до життя надприродного (Хрещення), росте і міцніє (Миропомазання) , живиться надприродною поживою (Євхаристія) й находить успішний лік проти гріха (Покаяння-Сповідь), духовне скріплення у тяжких недугах (Єлеопомазання), піддається проводові законної влади (Священство) і закріплює родинні зв'язки з особами іншого статі (Подружжя).

Святі Тайни — це правдиві знаки любові між Богом і людьми. Кожна Тайна — це особиста зустріч з Христом. Ми споріднюємося з Ним у Хрещенні. І з того часу наша приязнь з Богом (і з ближніми) або зростає, або зменшується. Вона не терпить застою, бо любов є діяльна. Любов має рости, або вмирає зовсім.

Цей особистий підхід до св. Тайн повинен спонукати нас не лише знати нашу віру, але й жити нею. Ми повинні дивитись на св. Тайни, не як на церемонії — обряди, чи речі, що роблять нас святими, але як на спонуки до святості і до любові Бога. Та любов ніколи не має згаснути у наших душах. Якщо ми вживатимемо св. Тайни у такий особистий спосіб, тоді наше життя буде справді спрямоване до Христа, як до осередку нашої любові.

 

Підготував Любомир Ференс





 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тишковичі - місце паломництва на Мостищині