"З того дізнаються всі, що ви Мої учні, коли любов матимете між собою" (Ів. 13:35).  

  Празник Пресвятої Євхаристії
"Хто їсть моє Тіло і п'є мою Кров, той має життя вічне, і я воскрешу його останнього дня". (Ів. 6, 54). Свята Літургія, як Безкровна Жертва, це осередок культу й духовного життя Католицької Церкви. А це тому, бо на Св. Літургії доконується Тайна понад усі Тайни — Пресв. Тайна Євхаристії. Ватиканський Собор II-ий в догматичній конституції про Церкву називає Євхаристійну Жертву "джерелом та звершенням цілого християнського життя" (§11). А в декреті про Пресвітерів сказано: "Бо в Св. Євхаристії зміщається усе духовне добро Церкви, тобто сам Христос, наша Пасха й життєдайний хліб, який через своє Тіло, — оживлене й оживляюче в Святому Дусі, —...
  Неділя Всіх Святих
НЕДІЛЯ ВСІХ СВЯТИХ Восьма неділя після празника Пасхи, а перша після Зіслання Святого Духа називається неділею Всіх святих. Вона завершує коло рухомих свят. Цього дня наша Східна Церква віддає особливу почесть усім тим, які є плодом дарів Святого Духа. "У цей день, в неділю після П'ятдесятниці, — читаємо в синак­сарі цієї неділі, — святкуємо празник Всіх святих скрізь — в Азії, Лівії, Європі, на півночі й півдні. Цей празник наші божественні Отці установили й наказали святкувати після Зіслання Святого Духа, наче показуючи нам взір, як прихід всесвятого Духа вплинув на апостолів. Він освятив і зробив премудрими тих, що з нашої природи, щоб їх поставити на місце...
  Травневі молебні — значення і традиції
Травень у Церкві є місяцем, присвяченим ушануванню Матері Божої. Традиційні «маївки» — молебні, правлені по храмах, при гротах, капличках і придорожніх статуях Богородиці, включають у себе як головний елемент Лоретанську літанію.
  Вірш "Посвячення церкви Спаса"
Низький уклін тобі церковце, Від славних діточок твоїх, Що люблять тебе щирим серцем Співа тобі «Многая літ». Під мирним небом синім-синім Ряснить пшениця золота І короваєм – новим хлібом Завжди вітатимуть тебе.
  Свята Тайна Священства
  Навіщо ходити в храм щонеділі?
  Витяг з історії парафії Спаса у Дрогобичі
Перехід Перемишльської єпархії до унії наприкінці XVII ст. проходив у декілька етапів. Важливим моментом було скликання перемишльським єпископом Інокентієм Винницьким з’їзду духівництва і світської громадськості до Самбора на 3 квітня 1691 р. Собор мав за мету підкреслити, що унія у Перемишльській єпархії запроваджується добровільно, легітимно, за участю громадськості. Аналіз підписів на рішенні собору показує, що на зібранні були присутні представники від церковної громади Дрогобича. Ось підписи дрогобичан, які засвідчували згоду на перехід міських церковних організацій до унії: Василь Нєчвєдзанський (згідно пом’яника церкви Св. Трійці – вікарій цієї церкви Василь...
  Освячення храму
У Дрогобичі освячено відновлений Свято-Преображенський храм, який був зруйнований у 1963 році. 19 серпня на свято Преображення Господнього відбулось освячення храму по вул. Стрийській у м. Дрогобичі, яке здійснив преосвященний владика Юліан (Вороновський), єпископ Самбірсько-Дрогобицький у співслужінні митр. прот. Тараса Гарасимчука (канцлера єпархії), прот. Івана Паньківа (декана Дрогобицького), прот. Любомира Митника (адміністратора парафії), прот. Богдана Волошина (сотрудника парафії) та близько 50-ти священнослужителів єпархії.
  Цвинтар на Задвірній
Всі дрогобичани добре знають вулицю, яка іменується славним ім’ям видатного політика, громадського діяча та визначного українського історика – Михайла Грушевського, нерідко люди цю вулицю, за старою звичкою називають її Радянською, але надзвичайно мало людей, які пам’ятають ту вулицю як Колійова Вижня (передмістя Задвірне). Колись вона носила саме таку назву. Кожного дня сотні місцевих жителів проходять чи проїжджають по ній, проте мало хто з них помічає цвинтар, що знаходиться на цій вулиці. Власне про нього хотілося би поговорити детальніше. Цей некрополь був цвинтарем при церкві Св. Спаса (Преображення).
  Фундаційна грамота


Поділитися з друзями


Календар

«     Червень 2019     »
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
 

Оголошення


Статистика

Відвідувачів за сьогодні: 82
Якщо Ви зауважили орфографічну помилку, просто виділіть її та натисніть:
Система Orphus Система Orphus

«Рано, чи пізно хлопці повертатимуться з війни... будьте акуратними у ваших діях», - боєць, кримський татарин [інтерв'ю]

Як живеться учаснику бойових дій на фронті? Що очікує його та його родину після демобілізації? Чи є закони, які захищають родину військовослужбовця? Яким є життя багатодітної сім’ї переселенця, кримського татарина, на заході нашої країни?

Про це у розмові з учасником військових дій, батьком сімох дітей.

P.S. Під час перекладу інтерв’ю лексику максимально збережено, ім’я, за бажанням бійця, не вказано.

- Розкажіть про себе. Де Ви воювали?

Це був 29 блокпост н/п Новотошківська на Луганщині, 10 штурмова рота. З травня місяця будемо базуватися в Сєвєродонецьку. На мою думку, всіх гарячих хлопців формують у нову бригаду. Я демобілізований, тепер молодь воюватиме, а нас триматимуть про всяк випадок.

- Учасник АТО, чи учасник бойових дій? Якою є ця людина?

Правду кажучи, є дві категорії військових на Сході: учасник АТО і учасник бойових дій. На передовій є учасники бойових дій – там найбільше пекло. Учасники АТО – це ті, хто не є на передовій. З тими, котрі вихваляються, що вони учасники АТО, - багато не говорю: «Слава Україні – Героям слава» - і пішов. Запитаєте чому? Той, хто жив на передовій, хоча б півроку (а жив – означає постійно перебував на грані смерті), той знає, що це таке, таким людям я можу вірити. У тих, котрі знаходяться за три-п’ять км від передової, - життя інше: спиртне, горілка у них є проблемою. Особливо ця схильність загострюється під час перемир’я – розбиті носи, підбиті очі. Це вже не «сєпарська міна». Керівництво просить хлопців: «Раз уже не сила терпіти пережите – хоча б мати міру у цьому».

- В яких побутових умовах Ви жили на війні?

Милися дуже рідко, бо не було де. Робили це в приміщенні дитячого садочку: у пральнях, в холоді. Це було нашою банею. Розкіш! На сьогодні, цей садочок дощенту розбомбили. Якщо б не волонтери, котрі постійно виручали і влаштовували нам такі бані в дитсадках, то бліндаж і миска з водою – це єдиний санвузол. Велике спасибі волонтерам за вологі серветки – вони нас дуже виручали. І не лише нас, а усіх, хто був на передовій.

- На сьогодні Ви демобілізований. Як Вас зустріла Україна, зокрема наша правова система влади? Чи відчуваєте Ви і Ваша родина увагу з боку законодавчої влади щодо учасників бойових дій на сході?

Повернувся і трохи підлікував контузію ока, є проблеми з нирками, маю виразку. Ставлення бюрократів – це «бомба»! Нещодавно написав «-енну» заяву про те, щоб мене «поставили на облік». Люди бояться прописувати у своїх квартирах, приміщеннях, бояться, щоб ми не заволоділи їхнім майном. Влада тут не дивиться на людину, що вона – людина. Тут дивляться: є у тебе печатка, чи немає, а тоді починають щось трохи рухатися і то з «подачі» вищестоячих. Добрі люди допомогли і тепер маю місце прописки.

До прикладу, розповім історію щодо дій нашої законодавчої системи. Щоби виробити документи на проживання в іншому місці - мені сказали з’їздити в Крим для виписки, а тоді повернутись на теперішнє місце проживання, щоб прописатися. Тільки так мене можуть «поставити на облік». Закон є закон. За таку поїздку я заробив би від чотирьох до семи років за дизертирство. На кордоні з Кримом мене уже «чекали б»... І на п’ять-сім років у Магадан, тому що я «укроп», фашист, бандерівець.

Ще інший приклад наведу. Хотів старшу доньку з двома неповнолітніми сестричками відпратити на місяць додому, у Крим, щоб відпочили і за будинком приглянули. Зробив довіреність для дочки. Українці на кордоні пропустили. На кордоні з Кримом, за новим законом, потрібен уже якийсь новий дитячий паспорт. Питають, як Вас Україна пропустила? Вони три години тримали дочку на кордоні з двома дітьми.

- А як з родиною? Як Ви влаштувались на заході нашої країни?

Живемо у комунальній квартирі з сімома дітьми. Є вода, сіль, є хліб. Я не міліонер, не багач, але найщасливіша людина у світі. У мене семеро дітей і нас двоє з дружиною – це вже цілий «мотопіхотний відділ» (жартує). Є кому поплакати і є кому помолитися.

- Поділіться, що Вам на цій війні найбільше сподобалося?

Вразила солідарність людей. Приїхали хлопці з усієї України. Сподобалося ставлення людей, котрі завжди готові тих «5 грн» кинули в цей «котел», щоб зібрати на бійців. Щиро вдячний за неоціненну роботу волонтерів. Це все фантастика про те, що кажуть, начебто Міністерство оборони щось там видає. Видають одну тушонку на трьох і хліб, якого нам не ставало і ми їздили докуповувати.

- А що найбільше боліло?

До грудня місяця нас тричі підставляли. Ми навіть не можемо зрозуміти – чи це була зрада, чи підстава. Нас пустили, як кусок м’яса, як стадо баранів на знищення. Нам наказали взяти с. Сокольники. Із техніки у нас були три авто БМВ, які ми самі зібрали, і стрілкова зброя. Правду кажучи, «броніки» мало ефективні. Якщо когось і рятували - то рідко. Можливо, тільки від осколків. Це просто особистий (додатковий) вантаж. Ми дві з половиною години стріляли, не знаючи куди. Ніхто нічого не розумів, а командир мовчав. Чому мовчав? Можливо, йому так сказали: «Мовчи. Вперед. Фас». ...Потім "пішли" гради. Ми не розуміли, з якого боку і чиї це гради, але падали вони біля нас. ...Нам знову наказали відійти – ми відійшли. «Сєпари» за ніч укріпилися. Наступного ранку нам наказали «вперед» – і «сєпари нам дали»: розбито танк, смерті бійців... Це була зрада... Сорока на хвості принесла, що хтось добре «рулив» за гроші.

У грудні по всьому Донбасу було об’явлено перемир’я.

- Як працює інформаційна сфера? Чи те все, що ми чуємо, відповідає воєнній дійсності?

Молодь дивиться проросійську інформацію, вона і їхні батьки бояться. «Сєпари» «молодці», вони показуть наших полонених у викривлених тонах. Я cам три-чотири ролики подивися - і починаю сумніватися. Це інформаційна війна.

- Чому Ви залишили таку велику родину і пішли на війну. Це великий ризик – сім’я ж могла залишитись без годувальника?

Пішов воювати, бо не хочу, щоб мої діти жили так, як я. І не хочу, щоб жили, як усі. Пішов воювати не за якісь там пільги, як інколи кажуть. У мене ці пільги вже купу років. Те, що кажуть про 75 % пільг учасникам АТО, - фантастика. Мені порадили залишатися на «багатодітних пільгах». До прикладу, на пільгах від АТО ти сплачуєш за 100 кіловат,.. всі інші послуги – як у всіх.

Я не хочу, щоб мої діти бачили те, що бачили їхні батьки, – цей безлад. З другого боку, кажуть правду: «Який народ – такі і керівники». Треба зламати цю систему. Дай Боже, зламаємо! Ми тільки один рік мучимося і то з війною!

- Чи змінила Вас ця війна?

Людина зовсім міняється, стає зовсім іншою. Я попередив одного із чиновників. Вельмишановний, не забувай, що рано, чи пізно наші хлопці будуть повертатися з війни. Будь ласка, будьте акуратними у ваших розмовах, у ваших відмовах, у ваших діях.

Розмовляла Іванна Рижан

Комісія у справах мирян Самбірсько-Дрогобицької єпархії


13.07.2015

 

 

 

 

 

 

Тишковичі - місце паломництва на Мостищині